Державний виконавець не може здійснювати заходи в більшому обсязі, ніж це передбачено Законом «Про виконавче провадження»

Верховний Суд визнав, що суд не має права перебирати на себе функції інших державних органів, зокрема Державної виконавчої служби, а також органів місцевого самоврядування, а державні виконавці не можуть здійснювати заходи виконавчого характеру за межами передбачених Законом «Про виконавче провадження».

23 січня 2018 р. Верховний Суд  своєю постановою № 453/1540/15-ц скасував ухвалу апеляційного суду щодо визнання неправомірною бездіяльності начальника міського відділу державної виконавчої служби по примусовому виконанню виконавчого листа.

Верховний Суд дійшов висновку, що, ухвалюючи своє рішення, апеляційний суд фактично перебрав на себе повноваження інших державних органів (зокрема повноваження державного виконавця і начальника органу державної виконавчої служби), які передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Хоча апеляційним судом було встановлено, що саме боржник вчиняє дії, які призводять до неможливості проведення завершальної стадії виконання судового рішення – звернення стягнення на арештоване майно шляхом його примусової реалізації, і що причини й умови, які унеможливлюють виконавче провадження з примусового виконання, не залежать від виконавця, він дійшов помилкового висновку про зобов’язання виконавця передати на реалізацію арештоване майно, яке належить боржнику.

Крім того, переглядаючи справу у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки запереченням відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції на апеляційну скаргу, із яких вбачається, що державним виконавцем було здійснено необхідні та можливі дії щодо примусового виконання виконавчого документу.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути