Для кваліфікації незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами слід встановити чи було його вчинено без належного дозволу - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Для кваліфікації незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами слід встановити чи було його вчинено без належного дозволу

Дата публікації:

13 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 220/1985/19 скасував ухвалу апеляційного суду, який не перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи захисника.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, за те, що він, маючи досвід поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами  при проходженні військової служби, придбав і носив бойові припаси та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.

Читайте також: Чи є правомірним кримінальне переслідування за незаконне поводження зі зброєю?

У касаційній скарзі захисник зазначав, що під час досудового розслідування та судового розгляду не було належним чином перевірено доводи обвинуваченого про те, що він, як військовослужбовець, що несе службу у зоні АТО, мав відповідний дозвіл на придбання та носіння боєприпасів і вибухових речовин.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд вказав, що диспозицією ч. 1 ст. 263 КК передбачено, що кримінально караним є носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Читайте також: Щодо кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України)

 «Без передбаченого законом дозволу» – є одним із елементів гіпотези норми, який – поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України, – визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції ч. 1 ст. 263 КК.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції не було перевірено версію сторони захисту про наявність такого дозволу у обвинуваченого, як у військовослужбовця, що проходив військову службу по мобілізації в зоні АТО.

Читайте також: Носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу може мати місце незалежно від можливості швидкого використання цієї зброї

Оскільки вказані обставини мають вирішальне значення для встановлення судом наявності у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, суд першої інстанції мав дослідити якими нормативно-правовими актами передбачено видачу таким військовослужбовцям дозволу на придбання та носіння бойових припасів, вибухових речовин; порядок, спосіб та форму видачі такого дозволу; обсяг бойових припасів та вибухових речовин, на який видається зазначений дозвіл (у разі його наявності), а також чи поширювався такий дозвіл (у разі його наявності) на вилучені у фігуранта бойові припаси, вибухові речовини.

Отже, лише після з`ясування всіх вищевказаних обставин кримінального провадження, суд першої інстанції дійти висновку про наявність чи відсутність передбаченого законом дозволу на придбання, носіння інкримінованих фігуранту бойових припасів, вибухових речовин та, відповідно, про наявність чи відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК, розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення, належним чином не перевірив викладені у скарзі доводи, не провів ретельного аналізу й оцінки доказів, на які посилався захисник.

Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Advertisement

Судова практика

Доставлення копії судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту учасника судового процесу не є врученням такого рішення

Опубліковано

on

От

27 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/5407/20 задовольнив касаційну скаргу заінтересованої особи, оскільки апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту особи є врученням такого рішення.

Особа звернулася із заявою про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя.

Рішенням міськрайонного суду заяву задоволено.

Апеляційний суд у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заінтересованої особи на рішення міськрайонного суду відмовив, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Неотримання стороною судового рішення не є підставою для поновлення строку на його апеляційне оскарження через рік після складання повного тексту рішення

Розглянувши касаційну скаргу заінтересованої особи на це рішення, Верховний Суд констатував, що заінтересована особа подала через «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначала про отримання копії позовної заяви, і не заперечувала проти задоволення позову. Також просила надіслати електронну копію рішення, ухваленого у цій справі, на її поштову скриньку, повне рішення суду надіслати – на її поштову адресу.

Після ухвалення рішення у справі місцевий суд направив одержувачу рішення про усиновлення на його електронну адресу, а конверт з копією рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пп. 15.14 пп. 15 п. 1 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Читайте також: З 22 грудня 2018 р. всі адміністративні суди мали приймати документи через «Електронний суд»

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Згідно з п. 1, 2 та 6 розд. 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 листопада 2016 р. № 227, документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в системі «Електронний суд».

Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований у Системі як користувач (п. 1 розд. 4 Тимчасового регламенту).

Читайте також: Початок перебігу строку «з дня отримання копії судового рішення» не поширюється на випадки оскарження ухвал суду, постановлених без участі особи, яка викликалася

За таких обставин суд першої інстанції був зобов’язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення заінтересованій особі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту заінтересованої особи є врученням такого рішення.

Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Конфлікт між батьками учня та вчителем, що став причиною захворювання і смерті останнього, може вважатися нещасним випадком на виробництві

Опубліковано

on

От

6 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/9872/20 відмовив у задоволенні касаційної скарги на рішення апеляційного суду, який визнав встановленим той факт зв’язку смерті вчительки із напруженістю виробничого процесу.

Син вчительки звернувся до суду із позовом до  управління державної служби України з питань праці, гімназії про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, та зобов’язання вчинити певні дії.

За матеріалами справи після бесіди з батьками учня у вчительській кімнаті вчительці стало зле, вона була доставлена до лікарні, а після виконання термінових діагностичних заходів госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. У лікарському свідоцтві про смерть причиною смерті зазначено: набряк головного мозку (безпосередня причина смерті), геморагічний інсульт на ґрунті гіпертонічної хвороби (захворювання та патологічні стани, що зумовили причину смерті).

Читайте також: Вина загиблого не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю від нещасного випадку на виробництві

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням міського суду у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що смерть потерпілої настала внаслідок загального захворювання.

Апеляційний суд рішення міського суду скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову, вважаючи встановленим факт того, що вчителька під час виконання своїх професійних обов’язків, в процесі врегулювання конфліктної ситуації, пов’язаної зі сторонніми чинниками навчального процесу, направленими на неї особисто, знаходячись під впливом психоемоційних причин, пов’язаних з фактором важкості та напруження трудового процесу, відчула різке погіршення здоров’я, що стало причиною її смерті.

Розглянувши касаційні скарги відповідачів, Верховний Суд вказав, що враховуючи короткий часовий інтервал між психоемоційним напруженням і виникненням скарг на головний біль, блювоту, знепритомніння, причинно-наслідковий зв’язок є вірогідним.

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідків члени та голова лікарсько-експертної комісії клінічної лікарні підтвердили свій висновок та роз’яснили, що психоемоційний стрес, якому була піддана вчителька в учительській міг стати причиною інсульту у потерпілої, внаслідок чого у подальшому настала її смерть.

Читайте також: Моральну шкоду, завдану смертю потерпілого у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї має виплачувати роботодавець

При цьому, як комісія по розслідуванню у своєму висновку, так і суд першої інстанції у рішенні, посилалися як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на висновок комісійної судово-медичної експертизи, проведеної під час розгляду іншої справи, зі змісту якого вбачається, що експерти позбавлені можливості надавати оцінку наявності причинно-наслідкового зв’язку між виробничими факторами та смертю потерпілої особи, оскільки це входить до дискреційних повноважень компетентного органу, який розслідує нещасний випадок, а у разі оскарження висновку такого органу – оцінка надається судом.

При цьому Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (діяв на час настання події – ред.) визначено, що медичний висновок щодо встановлення зв’язку погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування або обстеження потерпілого у формі рішення лікарсько-експертної комісії і такий висновок було надано комісії із встановленням вірогідності факту наявності такого зв’язку.

Читайте також: Суди помилково розглянули справу про скасування актів розслідування нещасного випадку в порядку адміністративного судочинства

З урахуванням вказаного, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що посилання комісії на те, що висновки лікарсько-експертної комісії мають форму припущення самі не виходять за межі припущень, які не можуть лягати в основу висновку комісії, оскільки заключення лікарсько-експертної комісії, у сукупності з іншими доказами, які були надані відповідачами, дають беззаперечну можливість встановити, що нещасний випадок з вчителькою був пов’язаний з виробництвом, а саме з фактором напруження трудового процесу.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Якщо іпотечну квартиру реконструюють шляхом об’єднання двох квартир, то іпотека поширюється на все реконструйоване (об’єднане) майно

Опубліковано

on

От

4 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/28888/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги банку, вказавши, що повторного звернення стягнення на іпотечне майно законодавство не передбачає.

Банк звернувся до суду з позовом до трьох осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки, стверджуючи, що у зв’язку з відчуженням і зміною предмета іпотеки виконання рішення місцевого суду про звернення стягнення на предмет іпотеки стало неможливим.

Між банком та одним з відповідачів було укладено кредитний договір, на забезпечення його виконання між банком та іншим відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира. Пізніше внаслідок реконструкції двох квартир перший відповідач отримав нове свідоцтво про право власності на одну об’єднану квартиру.

Читайте також: Поділ подружжям іпотечного майна, на яке звернено стягнення, не унеможливлює залучення власника виділеної частки у виконавчому провадженні як боржника

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням місцевого суду у іншій справі позов банку задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки. На підставі договору купівлі-продажу реконструйована квартира перейшла у власність іншої особи, а за наступним договором купівлі-продажу право власності на зазначену квартиру перейшло знову до першого відповідача.

Рішенням місцевого суду позов задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено, з тих мотивів, що позивач, звернувшись до суду з позовом у 2012 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був задоволений, своє право на погашення заборгованості, що виникла у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, використав, звернув стягнення на іпотечне майно, а повторне звернення стягнення на іпотечне майно з тих самих підстав чинне  законодавство не передбачає.

Читайте також: Боржник та його дружина, які здійснюють поділ арештованого майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора

Крім того, апеляційний суд вказав, що новоствореним об’єктом нерухомості вважається виключно об’єкт, створений без прив’язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Уже існуючий об’єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не є новоствореним об’єктом нерухомого майна. Тому спірна квартира не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої заставленої нерухомості з використанням її функціональних елементів.

Розглянувши касаційну скаргу банку, Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Читайте також: Перебудова не врятує від знесення об’єкт, самочинно збудований на невідведеній ділянці без дозволу і проекту

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира яка утворилася внаслідок реконструкції та перепланування двох квартир не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої нерухомості, переданої другим відповідачем в іпотеку банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв’язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Таким чином, оскільки предмет іпотеки – квартира зазнала реконструкції (шляхом об’єднання двох квартир), то іпотека поширилась на все реконструйоване (об’єднане) майно.

Отже, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову з тих підстав, що вже існує рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а повторне звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, чинне законодавство не передбачає.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link