Судова практика
Для ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням думка потерпілої особи та висновок органу пробації не є вирішальними
27 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 664/2526/19 залишив без змін вирок апеляційного суду, оскільки думка потерпілої особи та висновок органу пробації щодо можливості застосування до особи положень ст. 75 КК можуть бути враховані судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, під час призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення у мінімальних межах, визначених у санкції статті, однак не є вирішальними під час прийняття судом відповідного рішення.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив особі покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Апеляційний суд констатував, що рішення місцевого суду про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не можна вважати законним та обґрунтованим. Таке рішення було мотивовано тим, що місцевий суд, ураховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинен не лише вказувати на вид злочину відповідно до ст. 12 КК, а й виходити також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. У цьому випадку місцевий суд належним чином не мотивував своє рішення та фактично не врахував того, що обвинувачений, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, порушив одночасно декілька пунктів ПДР, і саме недотримання ним правил призвело до наїзду на пішохода, який знаходився в цей момент на пішохідному переході, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину. За висновком апеляційного суду, вказане свідчить про неможливість виправлення особи без відбування реального основного покарання у виді позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, дані про особу винного, позицію потерпілої, котра просила не позбавляти волі засудженого, а також висновок органу пробації, виправлення особи вважає можливим без відбування покарання у виді позбавленням волі.
Верховний Суд вказав, що врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, а саме те, що водій допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом з перевищенням швидкості руху у межах населеного пункту скоїв наїзд на пішохода, який перетинав дорогу по пішохідному переходу, що призвело до його загибелі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення особи без відбування покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, думка потерпілої та висновок органу пробації щодо можливості застосування щодо особи положень ст. 75 КК були враховані апеляційним судом в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 цього Кодексу, однак не є вирішальними при прийнятті апеляційним судом відповідного рішення.
Верховного Суду визнав, що призначене за результатами апеляційного розгляду особі покарання за ч. 2 ст. 286 КК відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підготував Леонід Лазебний
