Судова практика
Грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця не виплачується, якщо смерть стала наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння
18 березня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/13997/21-а відмовив у задоволенні скарги представника дітей померлого військовослужбовця.
Особа в інтересах неповнолітніх звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
– визнати протиправним та скасувати п. 1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
– зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити неповнолітнім одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку зі смертю батька.
Позивачі як діти померлого військовослужбовця звернулись із заявою та відповідними документами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги на підставі ст. 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII. Однак комісія Міністерства оборони України відмовила позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки причиною смерті військовослужбовця виявився набряк головного мозку, психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.
Читайте також: Одноразова грошова допомога військовослужбовцю сплачується незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дія Закону № 2011-ХІІ не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які померли під час проходження військової служби, якщо смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 р. № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 4 Порядку № 975, аналогічно до положень п. 1-3 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із проходженням військової служби.
Читайте також: Одноразова грошова виплата членам сім’ї загиблого військовослужбовця
Відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в п. 19 Порядку № 975.
Виплата допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 р. у справі № 487/4401/16-а, від 12 липня 2019 р. у справі № 0840/2850/18 та від 27 травня 2021 р. у справі № 520/9807/2020.
На підставі досліджених судами попередніх інстанцій документів, що визначають причини смерті військовослужбовця, Верховний Суд дійшов висновку, що смерть військовослужбовця знаходиться у прямій залежності із тривалим вживанням ним спиртних напоїв.
Верховний Суд не взяв до уваги доводи касаційної скарги щодо відсутності вчинених військовослужбовцем у стані алкогольного сп’яніння дій, що призвели до його смерті, оскільки саме поведінка померлого (перебування під час проходження служби у стані алкогольного сп’яніння), а також встановлений діагноз (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю) свідчать про спрямоване вчинення ним сукупності дій, що призвели до його передчасної смерті.
Таким чином, із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп’яніння.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
