Судова практика
Неустойку в розмірі подвійної плати за прострочення повернення орендованої речі не може бути зменшено за рішенням суду
7 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/599/19 залишив без задоволення касаційну скаргу орендаря, який умисно не повернув орендоване майно своєчасно.
Комунальне підприємство звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення 610 748,52 грн, з яких 451 687,02 грн неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та 159 061,50 грн штрафу, нарахованого на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди.
На обґрунтування позовних вимог КП зазначило, що у рішенні господарського суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 13/5025/891/12 встановлено факт припинення договору оренди з 1 березня 2012 р. Нерухоме майно з оренди відповідач повернув 7 лютого 2019 р. у порядку примусового виконання рішення суду. Невиконання ФОП обов`язку з своєчасного повернення нерухомого майна з оренди є підставою для нарахування та стягнення з відповідача 451 687,02 грн неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування річчю у період з липня 2018 р. по лютий 2019 р.
Також позивач вказав, що рішенням господарського суду встановлено обставини передачі 4 травня 2018 р. ФОП орендованого нерухомого майна в суборенду іншій фізичній особі-підприємцю за договором суборенди, який діяв з 4 травня 2018 р. по 19 жовтня 2018 р., що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача 159 061,50 грн штрафу на підставі пп. «г» п. 9.2 договору оренди за період дії договору суборенди.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення та прийняв нове про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 225 843,51 грн неустойки, виходячи з наявності підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 785 ЦК України. У задоволенні позову про стягнення решти суми неустойки у розмірі 225 843,51 грн та 159 061,50 грн штрафу – відмовлено.
У касаційній скарзі ФОП зазначав, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України та стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю є безпідставним, оскільки у пп. «а» п. 9.2 договору оренди сторони зменшили встановлений ч. 2 ст. 785 ЦК України розмір неустойки за невчасне повернення відповідачем нерухомого майна з оренди після припинення дії договору, тому позивач має право на отримання неустойки у розмірі, встановленому у пп. «а» п. 9.2 договору, який відповідачем сплачено повністю.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а отже вона є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, та передбачає наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Як встановлено апеляційним господарським судом, ФОП прострочив виконання свого обов`язку щодо повернення нерухомого майна з оренди, оскільки повернення нерухомого майна з оренди відбулось в примусовому порядку 7 лютого 2019 р., тоді як договір оренди припинив свою дію з 1 березня 2012 р.
Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для стягнення неустойки у розмірі 225 843,51 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Правовий аналіз ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 ГК України і ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різними правовими інститутами.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) як заходу цивільно-правової відповідальності передбачена ст. 551 ЦК України, за замістом якої розмір неустойки може бути зменшений за домовленістю сторін, за рішенням суду або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України. Отже, до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.
Підготував Леонід Лазебний
