Невиконання держреєстратором або адміністратором ЦНАП обов’язку щодо реєстрації заяви після подання документів не може мати негативних наслідків для заявника

15 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 420/21964/23 частково задовольнив касаційну скаргу навчального закладу на рішення про відмову визнати протиправною бездіяльність держреєстраторки, яка не розглянула заяву про виправлення технічної помилки в Держреєстрі прав.

Позивач стверджував, що держреєстраторка сільської ради помилково зареєструвала об’єкт нерухомості з гуртожитком як нежитлову будівлю. Навчальний заклад звернувся за виправленням помилки, але сільська рада відмовила, посилаючись на відсутність житлової площі в технічному паспорті.

Читайте також: Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, не є належним відповідачем у справі про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно

Суд першої інстанції встановив бездіяльність держреєстраторки, яка не розглянула заяву, не присвоїла програмними засобами ведення Державного реєстру прав реєстраційного номера та не зафіксувала дати і часу реєстрації; при цьому відповідь на зазначену заяву надала сільська рада як на адресоване їй звернення..

Натомість апеляційний суд дійшов висновку про недотримання самим позивачем Закону № 1952-IV та Порядку № 1127, оскільки заяву не сформовано у базі даних заяв.

Верховний Суд визнав висновок апеляційного суду необґрунтованим. Аналізуючи Закон № 1952-IV, Суд розділив процедури виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав залежно від того, хто її виявив: державний реєстратор чи заявник (після отримання результатів розгляду заяви).

Читайте також: Фонд держмайна зобов’язаний забезпечити державну реєстрацію права власності держави на захисну споруду цивільного захисту навіть якщо вона належить іншій особі

Суд урахував, що позивач подав заяву про виправлення технічної помилки через ЦНАП сільської ради, де працює держреєстраторка. Сільська рада не мала підстав розглядати по суті звернення, адресоване реєстратору, а повинна була передати його уповноваженій особі відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 12 Закону № 5203-VI.

На цій основі й урахувавши принцип належного врядування (good governance), Верховний Суд вказав, що заявник не повинен сам формувати та реєструвати заяву в базі даних. Після подання ним документів цей обов’язок покладається на держреєстратора або адміністратора ЦНАП. Якщо вони порушать таку процедуру, це не може мати негативних наслідків для заявника, який виконав усі вимоги закону.

Оскільки рішення суду першої інстанції є правильним, хоча містить помилкові мотиви, а апеляційний суд скасував його безпідставно, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції змінив у частині мотивування.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути