Судова практика
Нікчемність додаткових угод до основного договору не означає відсутності між сторонами договірних відносин
18 червня 2021 р. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 відступив від висновку, висловленого постанові КГС ВС від 12 лютого 2020 р. у справі № 913/166/19, вказавши, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України, а ст. 1212 ЦК України до цих правовідносин не застосовується.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ТОВ «АС» про визнання додаткових угод до договору на постачання природного газу недійсними та стягнення надмірно сплачених позивачем грошових коштів за недопоставлений газ, обґрунтовуючи тим, що спірні додаткові угоди укладені без належних підстав (обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни природного газу), чим порушено норми ст.ст. 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умови договору.
Читайте також: Зміна умов господарських договорів у судовому порядку
Рішенням господарського суду позов задоволено. Постановою апеляційного суду мотивувальну частину зазначеного рішення викладено в редакції постанови, резолютивну частину залишено без змін.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону.
Ураховуючи зазначене, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Читайте також: Визнання нікчемного правочину недійсним не може призвести до реального відновлення порушених прав
Суд апеляційної інстанції помилково залишив в силі рішення суду першої інстанції у частині задоволення цих вимог. Втім, позовна вимога про стягнення коштів з ТОВ «АС» може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з’ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є додаткові угоди нікчемними.
За змістом ч. 1 ст. 188 ГК України зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.
Підписання споживачем без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «АС» про збільшення ціни призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво – відповідно на 0,01%, 5,59%. Таким чином, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати газ за ціною, на 45,81 % вище аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
Читайте також: В разі односторонньої відмови від договору з адвокатом стягнення неустойки (штрафу чи пені) не допускається
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність додаткових угод до спірного договору, з уточненням, що такі додаткові угоди є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі», і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін. Грошові кошти, отримані стороною за договором, не можуть стягуватися на підставі ст. 1212 ЦК України у разі нікчемності додаткової угоди до цього договору, виходячи з таких міркувань.
Системний аналіз положень ст.ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не вважається безпідставним.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв’язку з зобов’язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди до договору, але їх нікчемність не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов’язання є договірними.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «АС» грошових коштів, сплачених споживачем за товар, який так і не був поставлений продавцем, хоча й припустилися при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги застосувавши ст. 1212 ЦК України замість ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Отже, Верховний Суд скасував судові рішення у частині визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу, у цій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
