Судова практика
Перебіг позовної давності для пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні починається з моменту появи підозрюваного чи обвинуваченого
2 вересня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 452/435/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги засудженої, яка доводила, що потерпіла пропустила строк позовної давності для подання цивільного позову.
Потерпіла від злочину пред’явила позов до засудженої про відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та моральної шкоди в порядку ст. 128 КПК України.
Представником відповідачки в судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідача завданої майнової шкоди позивачу, яка встановлена вироком міськрайонного суду, який у частині визнання відповідачки винною за ч. 4 ст. 190 КК України залишений без змін ухвалою апеляційного суду.
Апеляційний суд вказав, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з часу набрання обвинувальним вироком міськрайонного суду законної сили в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що судами неправильно не застосовано до спірних правовідносин (щодо стягнення майнової шкоди завданої злочином) строк позовної давності, який у цьому випадку почав свій перебіг з дня вчинення злочину, а не з дня набрання чинності вироком суду.
Верховний Суд вказав, що аналіз змісту ч.ч. 1, 4 та 7 ст. 128 КПК України, ч. 2 ст. 265 ЦК України дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди збігається з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред’явлення позову до конкретної особи.
Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред’явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме – з моменту повідомлення особі про підозру (ст. 276 КПК України).
Однак у цій справі спір стосувався деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов’язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад, від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді, чи за незаконне засудження, де вина не є обов’язком доведення для позивача.
З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався із з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що цивільний позов було направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства після визнання відповідачки винною у кримінальному провадженні, строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди не пропущено, тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачкою не пропущено строк позовної давності звернення до суду із цим позовом є правильним.
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 р. у справі № 369/1850/18.
Отже, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
