Судова практика
Розірвання шлюбу між сторонами не є підставою для скасування усиновлення
24 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 363/3572/23 відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача, який просив скасувати усиновлення.
Усиновлювач звернувся до суду з позовом про скасування усиновлення, посилаючись на те, що розірвання шлюбу з відповідачкою, роздільне проживання з усиновленою, неможливість виконувати свої батьківські обов’язки, приймати участь у її фізичному, інтелектуальному і моральному вихованні, нести відповідальність за її поведінку свідчить про те, що подальше виконання ним обов’язків як усиновлювача є недоцільним.
Рішенням районного суду позов задоволено з тих мотивів, що скасування усиновлення дитини її усиновителем буде доцільним та відповідатиме інтересам дитини, оскільки не забезпечує їй сімейного виховання.
Апеляційним судом рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не довів наявності підстав для скасування усиновлення, передбачених ч. 1 ст. 238 Сімейного кодексу України.
Читайте також: Конфліктна поведінка усиновленої дитини не може бути підставою для скасування її усиновлення
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов’язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 р. у справі № 204/586/20, від 15 квітня 2022 р. у справі № 343/1092/20.
У ч. 1 ст. 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.
Читайте також: Біологічний батько не зобов’язаний утримувати до досягнення повноліття дитину, яку всиновив інший чоловік
Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду (ч. 3, 4 ст. 238 СК України).
Таким чином, усиновлення може бути скасовано тільки за рішенням суду, зокрема за позовом усиновлювача.
Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім’ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 р. у справі № 175/1713/20.
Установивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та усиновленою донькою склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання та виконання ним батьківських обов’язків як усиновлювачем поза його волею, а також на підтвердження того, що усиновлення суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, тобто позивач не довів наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 238 СК України, для скасування усиновлення, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, за висновком ВС, апеляційний суд правильно виходив із того, що розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою не може бути підставою для скасування усиновлення, оскільки разом з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають біологічні батьки щодо дітей.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
