Судова практика
Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли їх особисте майно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном
22 вересня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 214/6174/15-ц скасував рішення апеляційного суду, встановивши, що позивачка не надала доказів на підтвердження її значного внеску в розумінні ч. 1 ст. 62 СК України у переобладнання спірного приміщення із житлового у нежитлове для визнання спірного майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка та його сестри про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, витребування майна із чужого володіння, визнання права власності на частку нерухомого майна.
Обґрунтовувала позов тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано заочним рішенням суду. До укладення шлюбу відповідач набув у власність квартиру на підставі договору дарування. Під час шлюбу було отримано дозвіл на зміну цільового призначення вказаного житлового приміщення у нежитлове – магазин непродовольчих товарів та за рахунок спільних трудових та грошових затрат здійснено необхідні будівельні та ремонтні роботи з перепланування та переобладнання приміщення, внаслідок чого вартість цього нерухомого майна істотно збільшилась.
Надалі відповідач без згоди позивачки розпорядився на власний розсуд вказаним нежитловим приміщенням – уклав зі своєю сестрою договір дарування нежитлового приміщення.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачка не довела того, що вартість спірного нерухомого майна, набутого відповідачем до укладення шлюбу з нею, істотно збільшилася саме у результаті їх спільної трудової та грошової участі.
Апеляційний суд рішення районного суду скасував, позов задовольнив частково.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позивачка не надала доказів на підтвердження її трудової чи грошової участі у збільшенні вартості зазначеного майна, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 62 СК України.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об’єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального здорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об’єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об’єкт стають малозначними в остаточній вартості об’єкта власності чи у остаточному об’єкті.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що істотність збільшення вартості майна підлягає з’ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Істотне збільшення вартості майна обов’язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Посилаючись на вимоги ст. 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивачка мала довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Отже Велика Палата Верховного Суду визнала законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи не вбачаються передбачені ст. 62 СК України підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало чоловіку на праві особистої приватної власності.
Підготував Леонід Лазебний
