Судова практика
Склад злочину посягання на територіальну цілісність і недоторканність України не містить таких обов’язкових ознак, як час та місце його вчинення
5 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 750/2292/22 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженої, яка посилалась на нечіткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК.
Суди попередніх інстанцій встановили, що засуджена, усвідомлюючи вчинення 24 лютого 2022 р. російською федерацією в особі її вищого політичного керівництва збройної агресії та вторгнення на територію України, відправила раніше знайомому їй міському голові м. Чернігова на мобільний телефон повідомлення, які мали спонукати його вжити заходів до припинення спротиву російським окупантам, здачі м. Чернігова російським військам та фактичного переходу міста під юрисдикцію російської федерації.
До вказаного повідомлення засуджена додала відеоролик, у якому невстановлена особа схвально відзивалася про дії адміністрації м. Конотопа, яка, нібито, домовилася з представником російської федерації про здачу їм міста в обмін на нездійснення його обстрілів.
Читайте також: Злочини проти національної безпеки: Деякі авторські роздуми на прикладі резонансної справи проти Н.І. Шуфрича
У касаційній скарзі засуджена зазначала, що рішення не містять чіткого викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в обвинуваченні, визнаному судами попередніх інстанцій доведеним, не зазначено часу та місця його вчинення.
Верховний Суд вказав, що на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК місцевий суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Суд першої інстанції зазначив, що зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтвердили добровільність їх позиції, їм роз’яснено про неможливість оскарження таких обставини в апеляційному порядку.
Засуджена не вказувала про порушення судом першої інстанції норми ч. 3 ст. 349 КПК та не заперечувала щодо наданих нею раніше показань про час та місце надіслання повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджена оскаржила вирок місцевого суду лише з мотивів незгоди з призначеним їй покаранням і не висловлювала будь-яких заперечень щодо кваліфікації її дій чи доведеності винуватості у вчиненому.
Крім цього, диспозиція ч. 1 ст. 110 КК, за вчинення якої особу визнано винуватою, не містить таких обов’язкових ознак як час та місце вчинення злочину. Вказані ознаки об’єктивної сторони перебувають поза межами складу цього злочину і на кримінально-правову кваліфікацію вчиненого не впливають.
Отже, засуджена чітко розуміла суть пред’явленого їй обвинувачення, а тому Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
