Судова практика
Смерть боржника зумовлює його заміну у виконавчому провадженні спадкоємцем, який має відмовитися від спадщини або підтвердити її обсяг
Заміна боржника у виконавчому провадженні: презумпція прийняття спадщини через спільне проживання зобов’язує спадкоємця спростувати факт спадкування, а не стягувача – доводити факт проживання спадкоємця разом із боржником
9 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КЦС у справі № 947/29686/23 задовольнив частково касаційну скаргу стягувача на судові рішення, якими відмовлено у заміні боржника у виконавчому провадженні.
Рішенням суду задоволено позов Товариства 1 (попереднього кредитора) до боржника про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвалою суду замінено стягувача у виконавчому провадженні з Товариства 1 на його правонаступника — Товариство 2.
Товариство 2 просило замінити померлого боржника на його сестру, яка була зареєстрована з ним в одній квартирі на момент смерті, посилаючись на те, що вона фактично прийняла спадщину за ч. 3 ст. 1268 ЦК, хоча спадкова справа не заводилася.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з тих підстав, що попередній кредитор пропустив строк пред’явлення вимог до спадкоємців за ст. 1281 ЦК, через що право вимоги не перейшло до нового кредитора (Товариства 2).
Апеляційний суд змінив мотиви відмови, зазначивши, що заявник не довів факту постійного проживання спадкоємиці зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а тому не підтвердив фактичне прийняття нею спадщини.
У касаційній скарзі заявник указував, що апеляційний суд безпідставно зобов’язав його доводити факт проживання спадкоємиці зі спадкодавцем і проігнорував довідку про спільну реєстрацію, яка підтверджує прийняття спадщини.
Верховний Суд не погодився з апеляційним судом та зазначив, що спадкоємці, які прийняли спадщину, стають учасниками всіх правовідносин померлого, що не припинилися через його смерть (постанова ВС від 24 вересня 2025 р. у справі № 711/7955/14). При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця самого права на неї (ч. 3 ст. 1296 ЦК).
Суд наголосив, що за підп. 3.20 п. 3 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22 лютого 2012 р. № 296/5, довідка про реєстрацію місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем є офіційним та достатнім документом для підтвердження факту постійного проживання за ч. 3 ст. 1268 ЦК для оформлення нотаріусом спадкових прав.
Оскільки відповідальність спадкоємця обмежена вартістю отриманого майна (ст. 1282 ЦК), саме спадкоємець має процесуальний та матеріальний інтерес у доведенні обсягу майна, його вартості або факту неприйняття спадщини.
Тому Верховний Суд вказав, що спростовувати факт проживання із спадкодавцем за наявності спільної реєстрації повинен саме спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора.
Суд зазначив, що апеляційний суд помилково поклав на стягувача обов’язок доводити факт проживання спадкоємця разом із боржником.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що потенційна спадкоємиця взагалі не з’являлася в суді, не заперечувала проти заяви кредитора і не стверджувала, що проживала в іншому місці.
У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, постанову апеляційного суду скасував, а справу передав до апеляційного суду на новий розгляд.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
