Сторона обвинувачення не зобов’язана зазначати в обвинувальному акті окремий арифметичний розрахунок на підтвердження кваліфікуючих ознак злочину

10 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС у справі № 243/8566/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника на засудження чотирьох осіб за ч. 4 ст. 187 КК (розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень).

Суди попередніх інстанцій засудили обвинувачених за ч. 4 ст. 187 КК (двох із них — також із посиланням на ч.ч. 3 – 5 ст. 27 КК, а одного додатково й за ч. 1 ст. 263 КК). Водночас суд виправдав їх за ст. 257 КК за недоведеністю складу правопорушення.

Читайте також: Якщо в один з крадіїв вирішив вчинити більш тяжкий злочин, то необізнаність співучасника, визнання ним вини та добровільне відшкодування збитку уможливлює його звільнення від відбування покарання з випробуванням

У касаційній скарзі захисник заперечував кваліфікацію діяння обвинувачених за ч. 4 ст. 187 КК у частині заволодіння грошима в особливо великих розмірах, оскільки під час апеляційного розгляду сторона обвинувачення не довела відповідного розміру посягання.

Верховний Суд відхилив цей довід касаційної скарги, оскільки в обвинуваченні зазначено кваліфікуючу ознаку злочину — заволодіння майном в особливо великих розмірах — та конкретну суму: 1 424 500 грн. Зі змісту обвинувального акта чітко вбачається, що сторона обвинувачення віднесла до особливо великого розміру саме цю суму.

Проаналізувавши зміст ст. 291 КПК, Верховний Суд виснував, що вона не передбачає обов’язку сторони обвинувачення наводити в обвинувальному акті окремий арифметичний розрахунок вартісної межі відповідної кваліфікуючої ознаки.

Читайте також: Розбій за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо кожен із співучасників мав змогу бачити й усвідомлювати дії інших нападників і продовжував участь у них

Ураховуючи п. 4 примітки до ст. 185 КК, ст.ст. 185-187, 189-191, 194 КК, п. 5 підрозд. 1 розд. XX ПК, ст. 7 Закону № 2629-VIII, Суд визначив, що мінімальна межа особливо великого розміру на час учинення інкримінованого засудженим злочину становила: неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 1 921 грн × 50%) × 600 разів = 576 300 грн.

Оскільки встановлена органом досудового розслідування сума 1 424 500 грн, якою намагалися заволодіти засуджені, більш ніж удвічі перевищувала мінімальну межу особливо великого розміру (576 300 грн), то вона за своїм вартісним показником відповідала ознаці особливо великого розміру.

У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути