Судова практика
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку, якщо вона перешкоджає подальшому провадженню
31 травня 2018 р. у справі № 128/2392/14-к Верховний Суд відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою обвинуваченого на судове рішення, яке не підлягало оскарженню.
Вироком районного суду особу виправдано за ч. 1 ст. 125 КК України.
Апеляційним судом вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. У касаційній скарзі обвинувачений порушив питання про необхідність перегляду ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню, крім випадків, передбачених КПК.
Оскаржуване рішення апеляційного суду в цій справі не перешкоджає подальшому провадженню, а отже не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 р. щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 р., п. 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 р.).
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Доводи касаційної скарги про те, що в ухвалі апеляційного суду від 3 травня 2018 р., постановленої в порядку ст. 379 КПК України, не зазначено номер кримінального провадження, що на думку обвинуваченого є підставою для її скасування, не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України у вступній частині ухвали, що складається окремим документом, має бути зазначено найменування (номер) кримінального провадження. З копії ухвали апеляційного суду від 3 травня 2018 р. вбачається, що у вступній її частині зазначено найменування кримінального провадження, в якому таку ухвалу постановлено, а саме – у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України. Отже, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 372 КПК України.
З урахуванням зазначеного, в частині оскарження обвинуваченим ухвали апеляційного суду від 3 травня 2018 р., колегія суддів ВС визнала за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, оскільки з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР
