Указ Президента, можливо, і не зовсім конституційний, проте дочасні вибори відбудуться…

Двадцятого червня КСУ визнав Указ Президента України Володимира Зеленського щодо розпуску парламенту й дочасних виборів конституційним. І це вже – доконаний факт.

Рішення Конституційного Суду України в нашій державі завжди мали значний авторитет і виконувалися без обговорення та вибачень, хоча деякі з них і сприймалися як соціально-правовий винахід. Але при цьому рішення виконувалися всі, навіть ті з них, які були, м’яко кажучи, не зовсім коректні.

Остання прес-конференція голови ЦВК Тетяни Сліпачук ставить у глухий кут правників, а суддівське товариство, у першу чергу судді КСУ, були, ймовірно, взагалі шоковані. Адже керівниця ЦВК заявила, що «Конституційний Суд України не може зупинити своїм рішенням парламентські вибори», а може лише визначити конституційність Указу Президента про розпуск Верховної Ради. Й хоча КСУ – це єдиний орган, який може вирішувати, чи був цей президентський указ конституційним, чи ні, але виникає питання: як ми повинні поводитися, як здійснити його виконання? Адже КСУ не може зупинити вибори своїм рішенням, він просто може визначити конституційність указу, нічого більше». Решта питань – за ЦВК, якій потрібно зрозуміти обґрунтування і мотиви рішення, щоб вчинити необхідні правові дії. І якщо судді Конституційного Суду України оголошують, що президентський указ не відповідає Конституції, то це означає, що немає такого указу, а значить, у ЦВК немає ніяких законних підстав витрачати державні кошти на вибори. Хоча процес підготовки до них запущений. Він не може бути відкладений або на якийсь час призупинений. Зараз відбувається етап реєстрації, яка закінчиться 20 червня. Далі, власне 25 червня, потрібно завершити документування реєстрації і прийняти всі необхідні рішення, включно про форму виборчого бюлетеня тощо. Щодо реєстраційних процедур, то ЦВК зареєструвала понад 600 кандидатів-мажоритарників. Водночас, як відомо, 4 червня Велика Палата КСУ почала розгляд справи про відповідність Конституції Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VIІI-го скликання і призначення позачергових виборів».

Й опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг», свідчить, що більшість опитаних українців вважають, що вибори до Верховної Ради повинні відбутися 21 липня попри рішення Конституційного Суду. Ця більшість складає не менше 63% опитаних. Парадокс у тому, що якщо Конституційний Суд визнає Указ Президента України В. Зеленського про розпуск парламенту неконституційним, то вибори до ВРУ все одно повинні відбутися того ж таки 21 липня, як зазначено у рішенні глави держави. Отже, конституційний процес не призупиняється, хоча в ньому й виникли та й постійно виникають непорозуміння і навіть «дірки». Адже якщо навіть керівниця ЦВК не розуміється на значенні сенсу конституційної юрисдикції у правовій державі або вважає, що рішення Конституційного Суду України – формальний папірець, який не потребує виконання, то з політичного електорату загалом не має чого й вимагати. Дайош вибори! І все! Таким чином, правовий нігілізм, такий характерний для виборів Президента 2019 року, починає сіяти інші плоди вітчизняного правового поля.

У владній команді Президента вже чутно голоси й про необхідність перегляду Основного Закону. Так, представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук нещодавно заявив, що Конституцію України необхідно змінити. «Конституція буде змінена, але чи буде вона змінена в якійсь частині або в цілому, можливо, на референдумі – все це питання дискусії». За його словами, «раніше зміни вносили в розділи повноважень Ради і Президента, а ми повинні починати з розділу про права і свободи громадян. Там маса декларативних прав, які абсолютно не мають ні механізму реалізації, ні механізму захисту цих прав. Це треба міняти», – заявив Руслан Стефанчук.

Слід зауважити, що такого розгулу щодо конституційного процесу і конституційної юрисдикції навряд чи хто очікував. Усі документи, – себто рішення КСУ, текст Конституції України самі по собі перетворюються на папірці, які можна й не виконувати або вносити до них зміни. Що ж лишається робити юридичному товариству? Хіба що готувати позов до Президента, якщо він вдасться до ідеї внесення змін до Конституції з тим, щоб вимагати мораторію на зміни, життя за Основним Законом держави. Інакше правовий порядок і все, що з ним пов’язане, перетвориться на формальність, на яку ніхто не зважатиме. Але це єдине, що потрібно захищати, інакше право і регулювання почнуть перетворюватися у правовий дефолт.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути