Судова практика
Відмова у відкритті апеляційного провадження за скаргою потерпілого, ознайомленого з обмеженням права на оскарження, не порушує його права на доступ до суду
21 січня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 568/833/20 залишив без задоволення касаційну скаргу потерпілого у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку.
Вироком місцевого суду, ухваленим за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК, особу визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК.
Апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК відмовив потерпілому у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 1 ст. 394 КПК, посилаючись на те, що вирок суду першої інстанції був ухвалений у порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК, за результатами розгляду клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. При цьому зазначив, що з апеляційної скарги потерпілого вбачається, що ним оскаржується вирок з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, що не ґрунтується на вимогах ч. 2 ст. 302 КПК, зміст якої було роз’яснено обвинуваченому та потерпілому, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами обвинуваченого і потерпілого про розгляд обвинувального акта в суді у спрощеному провадженні за їх відсутності.
У касаційній скарзі потерпілий зазначав, що місцевим судом було порушено його право, як потерпілого на участь у судовому розгляді, оскільки його не було повідомлено про дату слухання вказаного кримінального провадження. Стверджував, що на досудовому слідстві згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні він не давав, а заява щодо надання такої згоди, яка є в матеріалах провадження, – сфабрикована.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ч. 2 ст. 381 КПК суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Частиною 3 ст. 382 КПК передбачено, що суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
За матеріалами справи, ухвалою судді місцевого суду в підготовчому судовому засіданні було постановлено здійснювати розгляд кримінального провадження без виклику учасників провадження, оскільки потерпілий подав заяву, в якій зазначив, що згодний зі встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК, та згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його виклику та без проведення судового розгляду. Тобто суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 382 КПК не визнав за необхідне викликати учасників кримінального провадження, оскільки це є правом, а не обов’язком суду.
Документів на підтвердження своїх доводів про фальсифікацію вищевказаної заяви потерпілий до касаційної скарги не долучив.
Отже, наявність визначених у законі умов звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не утворює обмеження у праві на справедливий суд.
Підготував Леонід Лазебний
