Судова практика
Вилучені під час досудового розслідування як докази грошові кошти та валютні цінності не можуть бути визнані безхазяйними
Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 461/6662/17 за заявою ГУ ДФС у Львівській області про визнання грошових коштів та валютних цінностей безхазяйними, вилучення безхазяйного майна в дохід бюджету.
У вересні 2017 р. ГУ ДФС у Львівській області звернулося до суду із вказаною заявою, у якій просило суд визнати безхазяйними грошові кошти та перерахувати їх на рахунок бюджету. Заява обґрунтована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Львівське МУ ГУ МВС України у Львівській області було ліквідовано. Згідно з листом ГУ НП у Львівській області, яке є правонаступником ГУ МВС у Львівській області, від 4 серпня 2017 р. № 1070/17/02-2017 на депозитному рахунку ГУ НП у Львівській області та ГУ МВС у Львівській області знаходилися грошові кошти (національна валюта та валютні цінності), вилучені уповноваженими органами в ході проведення попереднього слідства та дізнання. Наявні вироки і постанови суду у відповідних кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Заявник вважав вказані грошові кошти та валютні цінності безхазяйними в розумінні ст. 335 ЦК України.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом провадження у справі закрите з тих мотивів, що грошові кошти та валютні цінності, які заявник просив визнати безхазяйними, такими не є. У процесуальних документах слідчих та протоколах про адміністративні правопорушення, наданих заявником, указані власники, у яких кошти були вилучені на підставі КПК України та КУпАП. Валютні цінності, про які йдеться в заяві, були предметом кримінальних та адміністративних справ, відтак, законом установлено спеціальний (позасудовий) порядок для їх передачі у власність держави. Отже, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заявник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, вмотивовану тим, що справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки всі спірні грошові кошти та валютні цінності більше п`яти років знаходяться на депозитних рахунках органів виконавчої влади, про що органи судової влади та управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку повідомляли власників, але останні для отримання грошових коштів не з`явилися, тому такі грошові кошти можуть бути визнані безхазяйними та перераховані до Державного бюджету України.
Велика Палата Верховного Суду послалася на ч. 1 ст. 335 ЦК України, якою визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме реєстрами коштів, які зберігаються на депозитних рахунках, що на момент подання заяви заявнику були відомі власники грошових коштів, які він просить визнати безхазяйними.
Крім того, ч.ч. 2 та 3 ст. 335 ЦК України, на яку посилався заявник, визначено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, установлених ст.ст. 336, 338, 341 і 343 ЦК.
Отже, Цивільним кодексом України передбачено можливість звернення до суду із заявою про передачу у комунальну власність лише нерухомих речей та лише у випадку вчинення всіх, передбачених законодавством дій. А безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність лише за набувальною давністю в порядку, встановленому законом.
Водночас ст. 100 КПК України встановлено, що у разі закриття кримінального провадження питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі ст.ст. 171-174 КПК. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Питання передачі вилучених правоохоронними органами речових доказів у дохід держави визначені Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125.
Зазначеною Інструкцією встановлено, що речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їх власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня повідомлення власника про можливість їх повернення. Якщо протягом цього строку клопотання про повернення вказаних об’єктів не надійшло, вони передаються спеціальній комісії, яка разом з фінансовими органами приймає рішення про проведення їх реалізації або знищення (п.п. 72, 78 Інструкції).
Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що грошові кошти та валютні цінності які позивач просить визнати безхазяйними, такими не є, а також правильно зазначили, що законодавством установлений інший (позасудовий) порядок передачі грошових коштів, вилучених уповноваженими органами в ході проведення попереднього слідства та дізнання, в дохід держави, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.
Тому Велика Палата відмовила в задоволенні касаційної скарги ГУ ДФС.
Підготував Леонід Лазебний
