Судова практика
Забезпечення позову батька шляхом обмеження права виїзду дитини без його дозволу за межі України не позбавляє її можливості виїзду у безпечне місце в разі загрози її життю
31 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/4569/23 задовольнив частково касаційну скаргу представника матері малолітньої, яка вважала необґрунтованою заборону дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
Адвокат, який діяв в інтересах батька малолітньої, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред’явлення позовної заяви про забезпечення повернення дитини в порядку Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 р. таким чином: визначити час спілкування малолітньої доньки з батьком до ухвалення судом рішення по справі; зобов’язати матір передавати малолітню доньку її батьку за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування; обмежити у праві виїзду за межі України малолітню та заборонити у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України до ухвалення судом рішення по справі; зобов’язати матір здати на зберігання до суду оригінал закордонного паспорта малолітньої до закінчення розгляду справи.
Читайте також: Суд може відмовити в поверненні малолітньої дитини до країни постійного проживання, якщо вона прижилася у новому середовищі
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, заяву задоволено частково, забезпечено позов до пред’явлення позовної заяви шляхом обмеження права виїзду за межі України малолітньої та заборонено у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України до набрання судовим рішенням законної сили.
У касаційній скарзі представник матері малолітньої посилалася на необґрунтоване застосування такого заходу забезпечення позову, як заборону дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, враховуючи воєнні дії в Україні, адже при загрозі настання негативних подій дитина буде позбавлена можливості уникнути негативних наслідків для її життя та здоров’я, оскільки не матиме можливості виїхати на безпечну територію за межі країни.
Верховний Суд вказав, що з урахуванням положень п. «b» ч. 2 ст. 7, ст. 12 Гаазької Конвенції позивачі у справах про повернення дитини до іноземної держави можуть подавати до суду клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову. Зокрема таким заходом забезпечення може бути заборона дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
Отже, у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 р. у справі № 754/7569/21.
У цій справі судами була врахована суперечлива поведінка матері, яка, заперечуючи проти забезпечення позову у визначений судом спосіб та вказуючи, що обмеження права виїзду за межі України малолітньої дитини становить загрозу для життя її дитини, разом з тим, з власної ініціативи, не зважаючи на встановлену рішенням іноземного суду заборону, ввезла малолітню дитину під час воєнного стану з території Румунії в Україну.
Разом з тим, ураховуючи те, що воєнні дії на території України тривають, Верховний Суд не виключив можливості виникнення певних обставин, пов’язаних з небезпекою для життя та здоров’я дитини, та необхідністю у зв’язку з цим вивезення дитини за межі України. Отже, доцільно у період дії на території України воєнного стану обмежити право виїзду малолітньої дитини за межі України саме без належної згоди батька, що залишає можливість у випадку настання загрозливої для життя і здоров’я дитини ситуації виїзду дитини за межі України у безпечне місце.
З урахуванням встановленого законом обов’язку обох батьків дбати про життя та здоров’я дитини, рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, думка батька, зокрема у питаннях, пов’язаних з безпекою життя та здоров’я дитини, має бути врахована.
Таким чином, Верховний Суд ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову змінив, виклавши абзац другий резолютивної частини ухвали у новій редакції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
