В Україні
Дещо про спецоперацію «Карфаген»
Одразу уточню: я не хочу, щоб мене сприймали суто як опонента НАБУ і САП. Слід визнати, що протягом року (з половини 2025 і дотепер) їм вдалося — більше по-журналістськи, а може, навіть і політично — спрацювати досить вдало: суспільство було справді вражене оприлюдненою ними інформацією про корумпованість нашої влади, причому на самих її верхах, і цей компромат наближається навіть до Глави держави, у якого, я нагадую, є президентський імунітет.
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Разом з тим, ви тільки вдумайтесь: за вказаний час отримали підозри у вчиненні корупційних дій понад два десятки посадовців та інших наближених до них осіб, частина з яких або під вартою, або під заставою, або «в бігах». Тобто якщо сприймати НАБУ і САП, разом із лояльним до них ВАКС та тісно пов’язаними з ними журналістами-«розслідувачами», деякими народними депутатами та «громадськими активістами», які всі разом користуються грантами іноземних держав, як «опозицію», характерну для всього демократичного світу, то нашим антикорупціонерам вдалося змусити Володимира Зеленського вже кілька разів фактично поступатися їм і «здавати» представників свого найближчого оточення. Тим самим вони, з одного боку, послаблюють методи управління державою, а з іншого — сприяють, бодай частково, очищенню владної команди від корупції.
Щодо інформування суспільства про корумпованість нашої нинішньої влади: проведені НАБУ і САП останні обшуки в Офісі Генпрокурора та вручена підозра (принаймні поки що одному підлеглому із числа наближених до Генерального прокурора), у вчиненні «відмивання брудних коштів» та створенні злочинної організації з метою «кришування» кол-центрів, без сумніву, можуть претендувати на схвалення. Але оприлюднювати матеріали кримінального провадження в такому обсязі, як це робиться ними постійно, не можна: така інформація не повинна порушувати таємницю досудового розслідування, права і свободи громадян, а тим більше — презумпцію невинуватості.
Особливо антикорупціонери часто зловживають безконтрольним оприлюдненням роздруківок телефонних розмов, які фіксували, начебто, НАБУ і САП під час проведення НСРД. Звернемо увагу, що вже на початковій стадії розслідування у даному провадженні весь інтернет був заповнений повідомленнями їхніх лобістів, які таким способом не припиняють озвучувати успішні здобутки антикорупційних органів. Цим займається і САП, прокурори якої, замість того щоб припинити це беззаконня, самі побудували на таких «роздруківках» свої виступи в судових засіданнях ВАКС при обранні запобіжних заходів заступнику керівника Департаменту ОГП Кропиві, його близькій подрузі, яку антикорупціонери називають «Музою», водію та, здається, ще й адвокату.
Що звертає на себе увагу в цих виступах прокурорів: головним, а може навіть на цей час і єдиним доказом причетності названих підозрюваних до інкримінованих їм злочинів є виключно матеріали НСРД, тобто аудіозаписи розмов. На мою думку, на даній стадії слідства вони не можуть бути настільки переконливим підтвердженням вини, бо ще не досліджені за змістом: чи там зафіксовані їхні голоси, чи немає технічної підробки або монтажу, хто був їхніми співрозмовниками, про що вони говорили, чи можна з їхніх слів зробити висновок про співучасть як у «кришуванні кол-центрів», так і у «відмиванні брудних коштів», а тим більше — шахрайських діях, про отримання винагороди, від кого саме, чи були ці кошти легалізовані та яким чином.
Не було у моїх колишніх колег на той час, я переконаний, і висновків судово-фоноскопічної експертизи щодо належності зафіксованих там голосів конкретним особам, у т.ч. і підозрюваним. Я вже мовчу про те, що ніхто, а тим паче сторона захисту, ще не перевіряла процесуальні документи з даного провадження, на підставі яких здійснювалися ці аудіозаписи: чи виконані вони були в межах, обсязі та у спосіб, як це було дозволено слідчим суддею, тощо.
Про явну поспішність оприлюднення НАБУ і САП цих матеріалів кримінального провадження, а тим паче результатів НСРД, говорить і той факт, що вони могли бути ще і не легалізовані в установленому законом порядку, тобто з них не був знятий гриф секретності. Ніде я також особисто не чув про оприлюднення доказів отримання підозрюваними оплати (неправомірної вигоди) за «кришування» кол-центрів від конкретних осіб, а тим паче про протиправну діяльність останніх у вигляді шахрайства.
Тобто ще однією слабкою стороною висунутих НАБУ і САП підозр є помилкове зосередження зусиль на переконанні суспільства саме у «відмиванні брудних коштів» від названого незаконного «бізнесу». Та й узагалі позиція НАБУ і САП щодо можливості висунення підозри винному в легалізації незаконно отриманих доходів без доведення факту вчинення предикатного злочину не витримує жодної критики; це навіть чисто теоретично неможливо: як можна говорити про легалізацію «брудних коштів», якщо ще не доведено того, що вказані доходи отримані протиправно. І це ще не всі недоліки з позиції наших «антикорупціонерів».
З самого початку, окрім грізної та інтригуючої назви так званої чергової «спецоперації», в інфопростір ними дружно було «вкинуто» повідомлення про «викриття злочинної організації» саме в Офісі Генерального прокурора, яку начебто очолював керівник Департаменту кібербезпеки, хоча насправді Кропива був лише заступником керівника структурного підрозділу, який, тим більше, має іншу назву — з питань міжнародно-правового співробітництва. До цього можна додати й той факт, що, особливо в перших повідомленнях, у причетності до діяльності цієї «злочинної організації» ледь не звинувачували самого Генерального прокурора Р. Кравченко та його заступницю М. Вдовиченко, яку навіть спочатку називали «Музою», що була фігуранткою оприлюднених аудіозаписів, хоча, як пізніше виявилось, мова йшла про молоду дівчину, яка до органів прокуратури не мала ніякого відношення.
А як можна було сприймати на фоні явно «прикрашених» фактів про суцільну корупцію в ОГП «знайдення» там під час обшуків, невідомо в чиєму саме кабінеті, металевого сейфа із купою грошей, що дійсно справило вкрай негативне враження на все суспільство такими обсягами готівки. Але зверніть увагу: ця інформація умисно подана так, щоб пов’язати цей сейф із грошима саме з прокурорами, у т.ч. і ні в чому не винними, які, попри весь цей «спектакль», продовжували сумлінно виконувати свої службові обов’язки, при цьому маючи батьків, сім’ї, дітей, коли в цей час обмануті таким способом люди були готові просто «розірвати» їх на шматки?
І як би той же скомпрометований Р. Кравченко в перші дні не намагався спростувати цей факт, йому не вдалося — йому ніхто вже не повірив.
Читайте також: Встановлення винуватості особи у наданні неправомірної вигоди службовій особі, не створює преюдиції щодо службової особи
Більше скажу: навіть коли остаточно цю неправдиву інформацію спростував відомий адвокат Віталій Сердюк, заявивши, що фото даного «загадкового» сейфа з грошима ніякого відношення до озвучених вище обшуків в Офісі Генпрокурора не має, бо стосується матеріалів зовсім іншого кримінального провадження і був знайдений під час виконання слідчих дій у його клієнта, якого підозрювали у вчиненні злочину, не пов’язаного з кол-центрами, це не допомогло: організатори цієї брехні продовжують її тиражувати до сьогодні, а багато хто продовжує у це вірити. Виникає закономірне запитання: для чого і кому саме потрібно було розповсюджувати цю очевидну вигадку? Зокрема, цікаво, чи похвалилися керівники НАБУ і САП нею перед представниками ЄС, з якими вони в цей час зустрічалися і якою була реакція останніх?
Те ж саме можна сказати і про очевидно вигадану антикорупціонерами інформацію про нечувану пенсію головного підозрюваного у даному провадженні Кропиви — начебто в сумі 300 тисяч грн на місяць, що теж викликало неабиякий гнів читачів і слухачів, особливо із числа нашого люмпену, який взагалі не здатний аналізувати й думати. Щоправда, справжню насолоду від цього отримав найбільш одіозний у нинішній ВР «народний обранець» Данило Гетманцев, який одразу закликав негайно скасувати всі спеціальні пенсії не у всіх силовиків та суддів, а саме у прокурорів, назвавши їх «клановими». І це все, друзі, наслідки порушення конституційних термінів перебування народного депутата на посаді, тобто при владі: йому це виявилося протипоказаним. А насправді, шановні невдоволені, щоб ви знали: це загальна сума пенсії, яку отримав згаданий фігурант кримінального провадження за весь минулий рік, бо щомісячна пенсія у нього розміром трішки більше 20 тисяч грн, і то вона не є прокурорською, а отримана за вислугу років у поліції.
І насамкінець. Я зовсім не захищаю названого вище очільника ОГП і наближених до нього членів його команди, які дійсно явно «не дозріли» до зайняття таких посад і тому продовжували руйнувати цей орган, як і їхні попередники, як мінімум 7 років поспіль. Але чи причетні вони до вчинення злочинів, пов’язаних із «кришуванням» кол-центрів, їхню винуватість все одно потрібно спочатку обов’язково довести та підтвердити обвинувальним вироком суду, нехай і ВАКС, тобто «своїм», тим більше, що серед його суддів, нехай і небагато, але є справжні, а не продукт творців «антикорупційної інфраструктури», яка ретельно, «під себе», створювалася нашими «партнерами».
Наголошую, що і на НАБУ, і на САП також розповсюджуються вимоги Конституції України, куди на цей момент ще не внесено так бажаних для всієї нашої «антикорупційної інфраструктури» змін про передачу частини функцій з управління державою європейським структурам, тобто втрату частково своєї незалежності взамін на явно оманливу обіцянку прийняти нас якнайскоріше до ЄС. А щодо подальших перспектив цього кримінального провадження, то будемо чекати, чим саме закінчиться чергова спецоперація «Карфаген».
Джерело: Юридичний вісник України
