Юридична практика
Підходи до розуміння того, хто має право на зміну і доповнення апеляційної скарги
Микола Глотов, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
Іноді в правозастосовчій практиці трапляються випадки, коли одна людина звертається з апеляційною скаргою в кримінальному провадженні, а інша дещо пізніше подає до неї доповнення, зміни чи взагалі звертається із заявою про відкликання такої апеляційної скарги. За наведеного перед апеляційним судом постає питання, чи вправі учасники судового провадження діяти подібним чином і як реагувати на таку процесуальну поведінку?
Законодавчі положення
У цій публікації розглянемо існуючі протилежні підходи до вирішення зазначеної ситуації й наслідки застосування кожного з них. Але з огляду на значну кількість осіб, які, маючи різний процесуальний статус згідно зі ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), вправі звернутися з апеляційною скаргою, зупинимо увагу лише на випадках ініціювання зміни/доповнення апеляційної скарги або відмови від неї захисника, підозрюваного, обвинуваченого та прокурора Актуальність статті обумовлена відсутністю єдиного підходу до правозастосування в практиці апеляційних судів.
Читайте також: Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень
Як відомо, правила стосовно подання доповнень і змін до апеляційної скарги, а також відмови від неї, наведені в ст. 403 КПК. Згідно з ними особа, яка подала апеляційну скаргу, має право (1) змінити та/або доповнити її до початку апеляційного розгляду (ч. 3 ст. 403 КПК), чи (2) відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду (1-ше реч. ч. 1 ст. 403 КПК). Визначальним під час практичної реалізації цих прав учасників кримінального провадження, крім правила, наведеного в 2-му реч. ч. 1 ст. 403 КПК [згідно з ним, зокрема, захисник підозрюваного, обвинуваченого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого], є те, кого ж саме вважати «особою, яка подала апеляційну скаргу».
Про різночитання
Згідно з одним підходом до тлумачення змісту частин 1, 3 ст. 403 КПК той, хто зазначений в апеляційній скарзі як її автор-підписант (захисник, підозрюваний, обвинувачений чи прокурор), і є вищевказаною особою, про яку згадано у вказаних частинах ст. 403 Кримінального процесуального кодексу, тобто яка може доповнити або змінити апеляційну скаргу чи відмовитися від неї (далі – перший підхід) [ухвала Запорізького апеляційного суду від 12.11.2018 р. у справі № 310/419/18, провадження № 11-сс/807/163/18; окрема думка судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі – АП ВАКС) від 18.03.2021 р. щодо ухвали у справі № 757/55167/20-к, провадження № 11-сс/991/23/21; ухвала АП ВАКС від 29.08.2024 р. у справі № 991/7227/24, провадження № 11-сс/991/618/24].
Як зазначає Н. Р. Бобечко, основна відмінність інститутів «відкликання апеляційної скарги» (використовувався в КПК 1960 р.) та «відмови від апеляційної скарги» (використовується в чинному КПК) полягає в тому, що відкликання апеляційної скарги може здійснюватися не лише апелянтом, але й підзахисним та представленою особою, в інтересах яких вона подана, у той час, як легітимацію на відмову від апеляційної скарги має лише особа, яка її подала [с. 147 Н. Р. Бобечко. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук // Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів – 2016. С. 144- 150 (далі – дисертація)].
Водночас згідно з іншим підходом: (1) подати доповнення або зміни до апеляційної скарги адвоката І. може адвокат С., оскільки обидва вони здійснюють захист у тому самому кримінальному провадженні одного й того самого підозрюваного чи обвинуваченого; (2) відмовитися від апеляційної скарги, яку подав прокурор В., або змінити чи доповнити її може прокурор П., оскільки ці два прокурори одночасно чи почергово (спочатку один, а потім інший) – процесуальні керівники в одному й тому ж кримінальному провадженні, в якому відбувається апеляційне оскарження (далі – другий підхід) [постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ККС ВС) від 01.02.2023 р. у справі № 127/6182/19, провадження № 51-3252 км 22 та від 08.08.2024 р. у справі № 487/5212/20, провадження № 51-5651 км 21; ухвала АП ВАКС від 18.03.2021 р. у справі № 757/55167/20-к, провадження № 11-сс/991/23/21].
Щодо другого підходу, то в окремій його частині Н. Р. Бобечко зауважує, що в деяких випадках доповнення апеляційної скарги особою, яка не оскаржила судове рішення, все ж допускається. Так, на її думку, яка обґрунтовується, зокрема, посиланням на ч. 2 п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.10.1989 р. «Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку», не суперечить закону доповнення апеляційної скарги захисника, який її вніс, але з певних причин не братиме участі в апеляційному розгляді, захисником, який вступив у процес, зі стадії апеляційного провадження. У цьому випадку й апеляційна скарга, і доповнення до неї виходять від одного суб’єкта кримінальної процесуальної діяльності – захисника. Й немає значення, що в справі відбулася заміна одного захисника іншим [с. 146 дисертації].
Звісно, кожен із двох описаних вище варіантів тлумачення норм частин 1 і 3 ст. 403 КПК щодо зазначеного питання підкріплений аргументами, які не можна проігнорувати, оскільки вони не позбавлені логіки, але, на думку автора цієї публікації, більш правильним і таким, що відповідає змісту вказаних частин ст. 403 Кримінального процесуального кодексу України є саме перший підхід.
Інші питання
На окрему увагу заслуговує проблема, на яку звернуто увагу Тищенко О. І., котра зазначила, що невід’ємним супутником права особи на подання апеляційної чи касаційної скарги є можливість вирішення її долі шляхом відмови від неї, а також корегування її змісту шляхом зміни або доповнення скарги. У приписах, зокрема, ч. 1 ст. 403 КПК втілюється засада диспозитивності, яка наділяє ініціатора апеляційного провадження правом відмовитися від нього або скорегувати процесуальну позицію. Але за певних умов реалізація диспозитивних засад кримінального процесу може зашкодити досягненню його завдань. Так, якщо зі скаргою звернулася особа, яка страждає на психічні розлади (якщо її актуальний психічний стан дозволяє це зробити), у подальшому в умовах погіршення стану психічного здоров’я існує ризик її відмови від скарги (зміни або доповнення), що може не відповідати інтересам скаржника [О. І. Тищенко. Забезпечення права особи, яка страждає на психічні розлади, на апеляційне та касаційне оскарження / О. І. Тищенко // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2023. № 2. С. 182–189]. Але, з огляду на зміст публікації, на аналізі цього аспекту правозастосування не будемо зупиняти свою увагу.
Тлумачення слова «особа»
Як бачимо з частин 1, 3 ст. 403 КПК у цій нормі законодавцем використана словесна конструкція «особа, яка подала апеляційну скаргу», яка містить слово «особа». Проте в КПК відсутнє визначення слова «особа», котре в різних варіантах (наприклад: особи, особі, осіб тощо) більше ніж тисячу разів згадується в цьому кодексі, в тому числі у частинах 1, 3 ст. 403 КПК. Однак за визначенням, яке надає тлумачний словник української мови, слово «особа» означає «окрема людина, індивід, індивідуум». Це слово вживається замість імені якої-небудь людини, яке з певних причин не називається [В. Яременко, О. Сліпущко. Тлумачний словник української мови на 42 000 слів, упорядкований у 4-х томах: том 3, стор. 149. Київ: «Аконіт», 1999]. Тобто якщо виходити із загальновживаного розуміння, описаного в тлумачному словнику, коли в КПК вживається слово «особа», під ним, у першу чергу, розуміється не якийсь загальний суб’єкт, наділений певним процесуальним статусом, а конкретна фізична особа з притаманними їй прізвищем та ім’ям.
Правильність розуміння слова «особа», використаного в КПК як такого, що позначає не якогось загального суб’єкта (учасника кримінального/судового провадження чи сторону кримінального провадження), а конкретну людину (стосується певного індивіда), підтверджується змістом визначення понять: (1) «підозрюваний» – особа: (а) якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру; (б) яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; (в) щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК); (2) «обвинувачений (підсудний)» – особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу (ч. 2 ст. 42 КПК); (3) «потерпілий» – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди… (ч. 1 ст. 55 КПК); (4) «заявник» – фізична… особа, яка звернулася із заявою про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ч. 1 ст. 60 КПК); (5) «цивільний позивач» у кримінальному провадженні – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК); (6) «цивільний відповідач» у кримінальному провадженні – фізична… особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 62 КПК).
На противагу слову «особа», вживання якого вказує на конкретного індивіда (наприклад, особу, якій повідомлено про підозру – ч. 1 ст. 42 КПК; особу, яка звернулася із заявою про кримінальне правопорушення, – ч. 1 ст. 60 КПК; особі, яка подала апеляційну скаргу – ч. 5 ст. 399 КПК; особа, яка подала апеляційну скаргу, – ч. 1 ст. 403 КПК тощо), для позначення суб’єктів кримінального провадження, наділених спільними та/або відмінними ознаками в силу свого процесуального статусу (вимог до їх кримінальної процесуальної діяльності, обсягу прав та обов’язків) у кримінальному процесуальному законі використовуються терміни «учасники кримінального провадження», «учасники судового провадження», «сторони кримінального провадження» (підпунктах 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).
Тому, слово «особа» використане в КПК не для позначення в широкому розумінні сторони кримінального провадження (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК), учасника кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК) чи учасника судового провадження (п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК) як процесуального суб’єкта (прокурор, захисник тощо), а з метою вказівки на конкретного індивіда з певним ім’ям, незалежно від наявності в нього будь-якого процесуального статусу [окрема думка судді АП ВАКС від 18.03.2021 р. щодо ухвали у справі № 757/55167/20-к, провадження № 11-сс/991/23/21; ухвала АП ВАКС від 29.08.2024 р. у справі № 991/7227/24, провадження № 11-сс/991/618/24].
Практика апеляційних судів
Досвід правозастосування свідчить, що серед суддів є як ті, хто застосовує перший, так і другий підходи до тлумачення поняття «особа, яка подала апеляційну скаргу», наведеного в частинах 1, 3 ст. 403 КПК. Наприклад, Закарпатський апеляційний суд в ухвалі від 08.11.2022 р. за апеляційною скаргою на вирок із урахуванням положень ч. 3 ст. 403 КПК хоч і не прийняв до розгляду подані захисником обвинуваченого зміни до апеляційної скарги обвинуваченого, але все ж таки зробив висновок про необґрунтованість частини з цих доводів, про що в п. 84 своєї постанови від 24.04.2024 р. вказала Велика Палата Верховного Суду (провадження № 13-58кс23, судова справа № 304/1035/20) [ухвала Закарпатського апеляційного суду від 08.11.2022 р. у справі № 304/1035/20; постанова Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 24.04.2024 р. у справі № 304/1035/20, провадження № 13-58кс23].
Так само в ході апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення слідчого судді не став розглядати доповнень до апеляційної скарги представника, які подав його підзахисний – потерпілий, Запорізький апеляційний суд, оскільки суддя-доповідач 12.11.2018 р. повернув йому відповідні доповнення з мотивів того, що право на подання доповнень до апеляційних скарг інших осіб нормами КПК взагалі не передбачено. Крім того, суддя-доповідач зазначив, що доповнення до апеляційної скарги захисника були подані потерпілим, і навіть якщо їх вважати апеляційною скаргою, вона була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення цього строку потерпілим не заявлено [ухвала Запорізького апеляційного суду від 12.11.2018 р. у справі № 310/419/18, провадження № 11- сс/807/163/18]. Це рішення 20.02.2019 р. як законне та обґрунтоване залишила без змін колегія суддів ККС ВС, вказавши, що: (1) оскільки потерпілий не звертався з апеляційною скаргою до суду, то змінити або доповнити апеляційну скаргу представника, який діє в його інтересах, права не мав; (2) апеляційний суд правильно визнав подані потерпілим доповнення до апеляційної скарги як апеляційну скаргу, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження та без клопотання про поновлення строку, і відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК обґрунтовано повернув її апелянту [ухвала ККС ВС від 20.02.2019 р. у справі № 310/419/18, провадження № 51-753 ск 19].
Водночас 20.07.2022 р. Вінницький апеляційний суд, навпаки, в ході апеляційного перегляду вироку розглянув по суті доповнення одного захисника, які він подав до апеляційної скарги іншого захисника одного й того ж обвинуваченого [ухвала Вінницького апеляційного суду від 20.07.2022 р. у справі № 127/6182/19, провадження № 11-кп/801/13/2022]. Проте, зокрема, й через наведене порушення, ККС ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції та повернув справу на новий розгляд, вважаючи, що право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу до початку апеляційного розгляду має особа, яка подала апеляційну скаргу, якою захисник, котрий її доповнив, не був [постанова ККС ВС від 01.02.2023 р. у справі № 127/6182/19, провадження № 51-3252 км 22].
Різною є й практика правозастосування з цього питання в АП ВАКС. Так, 18.03.2021 р. колегія суддів АП ВАКС постановила ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі № 757/ 55167/20-к за апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді. Одну з апеляційних скарг у цій справі подала прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі – САП), але під час її розгляду заступник Генерального прокурора повністю змінив групу прокурорів, оскільки передав процесуальне керівництво у кримінальному провадженні до іншого ніж САП структурного підрозділу (департаменту) Офісу Генерального прокурора, й один із нових у відповідному провадженні прокурорів подав заяву про відмову від тієї апеляційної скарги, яку він фактично не подавав. Цю заяву за рішенням більшості колегії суддів було задоволено – апеляційне провадження закрито. Вважаючи за можливе прийняти відмову прокурора – нового процесуального керівника в кримінальному провадженні від апеляційної скарги в цьому провадженні, яку подав попередній прокурор, котрий здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у відповідному провадженні раніше, більшість колегії суддів виходила з висновку, наведеного в постанові ВП ВС від 27.11.2019 р. у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19) щодо однаковості та єдності процесуального статусу прокурорів і того, що попередній прокурор, яка подала апеляційну скаргу, вже не бере участі в такому провадженні, в той час як новий прокурор є процесуальним керівником у відповідному кримінальному провадженні [ухвала АП ВАКС від 18.03.2021 р. у справі № 757/55167/20-к, провадження № 11-сс/991/23/21].
В окремій думці судді до вказаної ухвали йдеться про те, що в згаданому висновку ВП ВС не давала жодної оцінки тому, як слід застосовувати ч. 1 ст. 403 КПК у взаємозв’язку з абз. 2 ч. 4 ст. 36 КПК та положеннями ч. 6 ст. 24 Закону № 1697-VII, й тому відсутні підстави для того, щоб із посиланням на постанову ВП ВС від 27.11.2019 р. стверджувати, що коли апеляційну скаргу подав прокурор САП, то «особою, яка подала апеляційну скаргу» в розумінні ч. 1 ст. 403 КПК може вважатися не конкретний прокурор САП, який її подав, а будь-який інший прокурор, котрий входить до відповідної групи прокурорів у такому кримінальному провадженні (в тому числі новий прокурор у разі, коли відбулася зміна групи прокурорів) [Окрема думка судді АП ВАКС від 18.03.2021 р. щодо ухвали у справі № 757/55167/20-к, провадження № 11-сс/991/23/21].
Водночас 25.06.2024 р. під час розгляду АП ВАКС справи № 991/4899/24 один із захисників спочатку спробував доповнити апеляційну скаргу іншої захисниці того ж підозрюваного, але надалі, враховуючи звернення в судовому засіданні його уваги на існування різних підходів до тлумачення змісту ст. 403 КПК, аналогічні доповнення за змістом до його доповнень подала й захисниця, котра ініціювала апеляційне провадження [матеріали справи № 991/4899/24, провадження № 11-сс/991/433/24: журнал судового засідання від 25.06.2024 р., м. Київ: архів Вищого антикорупційного суду]. За підсумками апеляційного перегляду 10.07.2024 р. колегія суддів постановила ухвалу в цій справі, розглянувши доводи апеляційних скарг лише тих осіб, які реалізували своє право на апеляційне оскарження [ухвала АП ВАКС від 10.07.2024 р. у справі № 991/4899/24, провадження № 11-сс/991/433/24]. Отже, зважаючи на дублювання в апеляційній скарзі (її останній редакції) захисниці тих доводів, які зазначав у доповненнях інший захисник, котрий не був ініціатором апеляційного провадження, то фактично таким самим як і його аргументи суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам захисниці, але не надавав оцінки доводам згаданого захисника. Тобто колегія суддів у цій справі розглянула лише апеляційні скарги тих захисників, які звернулися з апеляційними скаргами, виходячи з того, що один із захисників, який подав доповнення до апеляції своєї колеги, не є тим, хто подав апеляційну скаргу.
Позиції Об’єднаної палати Верховного Суду
У своїй постанові від 20.06.2018 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ОП ККС ВС), надаючи оцінку питанню, чи має право усунути недоліки апеляційної скарги не той прокурор, який її подав, а інший, який по відношенню до апелянта не вважається вищестоящим, дійшла висновку, що за змістом ст. 393, ч. 4 ст. 36 КПК правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники. При цьому згідно з приписами ст. 399, 403, ч. 4 ст. 36 КПК правом на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора наділена лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а також службові особи органів прокуратури вищого рівня – Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники щодо апеляційних скарг, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня [постанова ОП ККС ВС від 20.06.2018 р. у справі № 303/3779/16-к, провадження № 51-674 кмо 17].
А в постанові від 22.02.2021 р. у справі № 481/1754/18 у провадженні № 51-1579кмо20, надаючи оцінку питанню, чи має право засуджений відмовитися від апеляційної та касаційної скарг свого захисника, ОП ККС ВС дійшла висновку, що право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника. У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого із апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обґрунтуванням, мотивами, вимогами скарги тощо), вони мають право заявити про це до або під час судового засідання і суд має право врахувати їх позицію при вирішенні скарги. Й хоча в цьому рішенні ОП ККС ВС не вирішувалося питання про надання висновку щодо реалізації повноважень прокурора на відмову від апеляційної скарги, але в її мотивувальній частині судом касаційної інстанції було надано оцінку в цілому правилу, закріпленому в ч. 1 ст. 403 КПК, яке стосується не лише захисника, але й прокурора, та дослівно зазначено наступне: «Згідно з ч. 1 ст. 403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник обвинуваченого може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою останнього. Однак законодавець встановив виняток з цього правила. Так, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 36 КПК наділив Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників повноваженнями відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня» [постанова ОП ККС ВС від 22.02.2021 р. у справі № 481/1754/18, провадження № 51-1579 кмо 20]. Про існування такого винятку зазначалося у вже згаданій вище дисертації Н. Р. Бобечко.
Із наведеного вбачається, що в той час, як суди апеляційної інстанції не завжди однаково сприймають зміст частин 1 і 3 ст. 403 КПК (одні судді під час розгляду й вирішення справ притримуються першого підходу, а інші – другого), тлумачення зазначених норм на рівні суду касаційної інстанції більш-менш стале та прогнозоване. Зокрема, про це свідчать висновки, наведені в ухвалі ККС ВС від 18.07.2023 р. Серед іншого, в ній було зазначено про існування традиції тлумачення Верховним Судом ч. 3 ст. 403 КПК таким чином, що доповнення чи зміни може подавати лише та людина, котра подала первісну скаргу, яку підкріплено прикладом, згідно з яким, якщо в інтересах обвинуваченого А подав скаргу адвокат Б, то доповнення може подати лише адвокат Б, але не адвокат В чи адвокат Г. Якщо скаргу подав обвинувачений А, то жоден з адвокатів не може її змінити або доповнити. І вказано, що суд касаційної інстанції займає аналогічну позицію щодо представництва сторони обвинувачення, вважаючи незамінною фігурою конкретного прокурора [ухвала ККС ВС від 18.07.2023 р. у справі № 304/1035/20, провадження № 51-5370км20].
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
