Журнал для повідомлень про випадки насильства над дітьми не є обов’язковим

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2025 р. № 658, якою затверджено Типову програму унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, що спрямована на забезпечення функціонування ефективної системи унеможливлення будь-якого виду насильства та жорстокого поводження з дітьми, створення у закладах освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку, молодіжних центрах, дитячих та молодіжних громадських об’єднаннях, інших громадських об’єднаннях, що є суб’єктами молодіжної роботи, які контактують з дітьми (далі – суб’єкти роботи з дітьми та молоддю), середовища, вільного від насильства та жорстокого поводження з дитиною, запровадження системи інформування про випадки (або підозру на випадки) насильства та жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю, а також забезпечення оперативного їх розгляду та реагування на них.

Типова програма є обов’язковою для суб’єктів роботи з дітьми та молоддю під час розроблення Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми.

Читайте також: Факт проживання батька в місті, яке зазнає руйнувань внаслідок агресії рф, не є безумовною підставою для відмови у відібранні дитини і переданні її батьку

Працівники суб’єктів роботи з дітьми та молоддю повинні бути ознайомлені з Положенням про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми та інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, зокрема домашнього насильства, експлуатації, булінгу, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною.

З метою унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми суб’єктом роботи з дітьми та молоддю повинно бути забезпечено впровадження таких основних заходів:

1) превентивні заходи:

– затвердження Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми;

– затвердження форми первинного повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини;

– затвердження форми реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки) або ведення обліку внутрішніх інцидентів (повідомлень про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною) в інший спосіб за рішенням суб’єкта роботи з дітьми та молоддю;

– затвердження форми анкети анонімного опитування для дітей;

– інформування дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;

– проведення оцінювання ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми в діяльності суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації;

– врахування ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми під час прийому на роботу працівників суб’єктів роботи з дітьми та молоддю;

Читайте також: Якщо передання дитини батькам або одному з них буде суперечити її інтересам, суд може відмовити в поверненні їм дитини від інших родичів

2) заходи із виявлення та реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми:

– організація доступних та безпечних способів повідомлення про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною;

– оперативне реагування за результатами розгляду заяв (скарг, повідомлень) про випадки насильства або жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю;

3) заходи з навчання та підвищення обізнаності унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми:

– організація тренінгів, інших навчальних заходів для працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю та інших фахівців, які контактують з дітьми;

– організація інформаційних сесій для дітей (пояснення прав дитини, способів захисту, контактів для звернення);

– залучення батьків, інших законних представників дитини (проведення батьківських зборів, розповсюдження інформаційних матеріалів);

4) заходи з моніторингу та оцінки виконання програми:

– регулярні самоперевірки (оцінка ефективності заходів, виявлення проблемних аспектів);

– збір інформації для зворотного зв’язку (анкетування дітей, батьків, персоналу);

– аналіз інцидентів (вивчення випадків насильства для запобігання повторенню);

5) заходи з інформування (розміщення у доступних місцях для дітей та батьків, інших законних представників інформаційних матеріалів (плакатів, брошур із контактами служб допомоги, контактних номерів телефонів для анонімного звернення).

Державній службі у справах дітей доручено провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед суб’єктів, зазначених у п. 2 Типової програми, затвердженої цією постановою, про необхідність розроблення та затвердження документів, а також вжиття інших заходів, передбачених Типової програмою.

Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.

Поділитися

Твітнути