Факт проходження військової служби не є автоматичною та безумовною перешкодою для призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи

22 червня 2026 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 305/1557/24 залишив без задоволення касаційну скаргу мобілізованого військовослужбовця, який звернувся до суду з вимогою визнати рідного дядька недієздатним і призначити його опікуном.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визнав особу недієздатною, проте відмовив у призначенні заявника опікуном, зазначивши, що перебування на військовій службі унеможливлює фактичне виконання обов’язків опікуна. Посилався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2024 р. у справі № 716/662/24, від 27 лютого 2025 р. у справі № 344/2344/24. 

У касаційній скарзі заявник зазначав, що відмова в призначенні опікуном лише на підставі того, що особа проходить військову службу, є неконституційною. Жодною нормою законодавства не визначено, що опікуном не можуть бути особи з числа військовослужбовців.

Читайте також: Призначення опікуна недієздатній особі здійснюється судом з урахуванням його здатності виконувати опікунські обов’язки та відповідності такого призначення інтересам підопічного

Верховний Суд вказав, що випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником, визначено ст. 64 ЦК України. У ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв’язку із мобілізацією.

Абзац 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Вказана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

Читайте також: ТЦК та СП мають право на апеляційне оскарження рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Отже, за висновком колегії ВС, законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації. 

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому ст. 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (ст. 64 Конституції України).

Водночас, установивши, що у недієздатної особи є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами, а заявник призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні заяви про призначення його опікуном із зазначених підстав.

Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 р. у справі № 716/662/24, від 27 лютого 2025 р. у справі № 344/2344/24, в яких зроблені висновки про те, що особа, яка призвана на військову службу фактично не може здійснювати обов’язки опікуна, оскільки у цих справа встановлена наявність інших осіб, які можуть здійснювати опіку над недієздатною особою.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути