Судова практика
Наявність двох взаємопов’язаних розписок про позику та про обов’язок передати майно після виплати коштів не свідчить про удаваність договору позики
22 червня 2026 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/13382/21 задовольнив касаційну скаргу кредитора, який обмінявся розписками із позичальником.
Кредитор звернувся з позовом до позичальника про стягнення боргу в сумі 170 000,00 грн за договором позики, а той подав зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, стверджуючи, що договір позики є удаваним. За його версією, розписка від не підтверджувала отримання ним позики, а була складена як гарантія оплати автомобіля, який сторони домовилися продати з розстрочкою платежу. Автомобіль фактично не був відчужений через відсутність у продавця права власності та був повернутий.
Суд першої інстанції задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову, врахувавши, що розписка містить усі необхідні умови договору позики, а відповідач не надав доказів того, що між сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу автомобіля в розстрочку на цю ж суму.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову та задовольнив зустрічний позов. Суд встановив, що того ж дня позивач видав відповідачу власну розписку, де зобов’язався передати автомобіль у власність після виплати тих самих 170 000,00 грн. Суд дійшов висновку, що наміру укладати договір позики сторони не мали, а лише обрали такий спосіб розрахунку за автомобіль.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу первісного позивача, зазначив, що сторони учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Як правило, вчинення таких правочинів викликано певними обмеженнями, ускладненою процедурою чи мораторієм, встановленими законодавством для певних правочинів, або фінансовою невигідністю, зайвими витратами, які очікують осіб, що хочуть досягти своєї мети, але цьому заважають ті чи інші перешкоди.
Читайте також: В дохід держави може бути стягнуто все одержане за правочинами, вчиненими всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів
Специфікою удаваного правочину якраз є те, що він приховує інший правочин. Удаваний правочин якраз і вчиняється для того, щоб «обійти» певне обмеження, заборону чи мораторій та приховати той правочин, який сторони насправді вчинили. Якщо учасники цивільного обороту використовують правомірний цивільно-правовий інструментарій (зокрема, договір купівлі-продажу, новацію) не «обходять» певне обмеження, заборону чи мораторій та не приховують жоден правочин, то підстави для застосування конструкції удаваності правочину відсутні.
У цій справі встановлено, що сторони не приховували справжнього змісту своїх договірних правовідносин, не вчиняли правочин із метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, й навмисно не виражали не ту внутрішню волю, яка насправді мала місце.
За таких обставин підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 235 ЦК України немає.
Також Верховний Суд звернув увагу, що оскільки домовленість щодо автомобіля була письмово зафіксована в окремій розписці, вона не може без додаткового обґрунтування одночасно розглядатися і як відкрите волевиявлення сторін, і як прихований правочин у розумінні ст. 235 ЦК України. У такій ситуації правове значення має не сам факт існування двох взаємопов’язаних розписок, а з’ясування їхньої функції у структурі спірних правовідносин та встановлення дійсної правової природи взаємних зобов’язань сторін.
Отже, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
