Судова практика
Договір дарування права на вклад: смерть вкладника не перешкоджає обдаровуваній особі реалізувати це право
7 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у справі № 359/523/23 частково задовольнив касаційну скаргу обдаровуваної, якій після смерті вкладника відмовили у стягненні грошей з депозиту за договором дарування.
Батько позивачки подарував їй банківський вклад із відсотками за нотаріально посвідченим договором. Після його смерті банк відмовився виплатити кошти, оскільки за життя батька вона не звернулася до установи для переоформлення рахунку, через що не набула права власності на вклад.
Суди відмовили в позові, оскільки після укладення договору дарування ні позивачка, ні її батько не звернулися до банку для передачі грошей. Водночас, така процедура була неможливою, оскільки кошти перебували на депозитному рахунку. Тож право вимоги за вкладом залишилося за спадкодавцем і увійшло до складу спадщини.
Верховний Суд визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про правомірність неповернення банком коштів, розміщених на депозитному рахунку.
Суд проаналізував зміст і правову природу договорів банківського вкладу (депозиту), дарування майнового права, валютних цінностей фізичних осіб та дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, базові аспекти договірного права, а також розмежував дарування грошей як речей і дарування права на вклад як майнового права (ч. 1 ст. 627, ч. 2 ст. 640, ст. 718, ч. 3 і ч. 5 ст. 719, ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1059 ЦК).
На цій основі, а також зауваживши, що приватне право не може створювати штучних перешкод для реалізації набутого майнового права, Верховний Суд виснував: якщо вкладник за нотаріальним договором подарував право на вклад (майнове зобов’язальне право) і помер, обдаровуваний може реалізувати це право і після його смерті.
При цьому Суд відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 15 травня 2019 р. у справі № 700/2095/15, у якій вимагалася обов’язкова фізична передача коштів за життя дарувальника.
Оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом договору дарування були не гроші, а майнове право вимоги до банку (ст.ст. 717, 718 ЦК), Верховний Суд скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







