Судова практика
Неможливість отримати відомості від органів юстиції рф не повинна обмежувати право особи на спадкування
Визнання права на спадщину в умовах воєнного стану: неможливість отримання відомостей від органів рф не повинна створювати правову невизначеність щодо спадщини та перешкоджати позивачеві в набутті права власності на неї
14 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 462/10284/23 частково задовольнив касаційну скаргу представника спадкоємця на судові рішення, якими відмовлено у визнанні права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позивач звернувся до суду через відмову державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру у Львові, яка належала його матері — громадянці рф. Відмова обґрунтована тим, що через вихід України з 23 грудня 2022 р. з Мінської конвенції про правову допомогу 1993 р. припинено офіційні відносини між органами юстиції України та рф, що унеможливило для нотаріуса перевірку документів.
Читайте також: Спадкування прав на об’єкти інтелектуальної власності
Суди відмовили в позові з посиланням на те, що надані позивачем документи не засвідчені апостилем компетентного органу держави, в якій такі документи були складені (рф).
У касаційній скарзі представник позивача зазначав, що суди не надали належної оцінки доказам і презумпції правомірності заповіту.
Верховний Суд зауважив, що обґрунтована відмова нотаріуса у видачі свідоцтва породжує цивільно-правовий спір, який вирішується в позовному провадженні, а не є підставою для відмови в позові. Суд розглядає вимоги про визнання права на спадщину, якщо спадкоємець не може оформити її в нотаріальній конторі через відсутність правовстановлюючих документів.
Ураховуючи, що позивач подав заяву про прийняття спадщини 9 серпня 2022 р. — до набрання чинності Законом № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва 29 листопада 2023 р., то розпочатий процес реалізації права за загальним правилом має завершуватися за законом, чинним на момент його початку.
Суд роз’яснив, що постановою Кабінету Міністрів від 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації» запроваджено мораторій на відчуження громадянами рф майна, набутого за рішенням суду або в спадщину, проте дозволено набуття такого майна у власність.
Верховний Суд застосував презумпцію правомірності заповіту та визначив ознаки його дійсності: документ посвідчено уповноваженим нотаріусом без порушень форми, а волевиявлення спадкодавця було вільним. Позивач має оригінал заповіту та правовстановлюючі документи на квартиру. Сам заповіт є правомірним згідно зі ст. 204 ЦК, адже суди не виявили підстав для його недійсності, скасування чи зміни. Крім того, до закінчення встановленого строку жодна інша особа не заявила про прийняття цієї спадщини.
На цій основі Верховний Суд виснував, що неможливість отримати відомості від органів юстиції рф не повинна створювати правову невизначеність щодо спадщини та перешкоджати позивачеві у набутті права власності на неї, касаційну скаргу задовольнив частково, постанову апеляційного суду скасував, а справу направив на новий апеляційний розгляд.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
