Судова практика
Нерівність умов шлюбного договору не означає його недійсності, якщо не доведено перебування в скрутному становищі чи тиск при його укладенні
Визнання шлюбного договору недійсним: умова про надання згоди одним з подружжя на виїзд дитини за кордон під час воєнного стану не свідчить про матеріальну невигідність шлюбного договору чи тиск
1 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 446/2948/24 задовольнив касаційну скаргу представника колишнього чоловіка на постанову апеляційного суду, якою визнано недійсним шлюбний договір.
Позивачка вважала шлюбний договір недійсним через порушення свободи волевиявлення, оскільки підставою його укладення було надання батьком згоди на виїзд сина з нею за кордон та на його проживання разом із нею.
Суд першої інстанції відмовив у позові, оскільки позивачка не довела тяжкі обставини та їхній зв’язок із волею іншої сторони.
Натомість апеляційний суд задовольнив позов. За шлюбним договором усе спільно нажите майно перейшло відповідачеві, а позивачка не отримала матеріальної вигоди, договір зменшив права малолітньої дитини та поставив позивачку у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Читайте також: До вимог про визнання шлюбу недійсним позовна давність не застосовується, оскільки шлюб не є правочином
У касаційній скарзі відповідач наполягав, що апеляційний суд не врахував відсутність передачі майна за договором, оскільки сторони лише закріпили правовий режим уже зареєстрованого за ними майна. Крім того, висновок суду про невільне волевиявлення позивачки є помилковим, адже договір укладено письмово, нотаріально посвідчено, а нотаріус роз’яснив його правові наслідки.
Верховний Суд не погодився з апеляційним судом та наголосив, що шлюбний договір є категорією цивільного права, де визначальним є принцип свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК).
Стаття 97 СК прямо дозволяє подружжю домовитися про непоширення на майно презумпції спільної сумісної власності (ст. 60 СК) та встановити режим особистої приватної власності на майно, набуте у шлюбі.
Сама по собі відмова від права на майно та погодження принципу реєстраційного підтвердження володіння не є порушенням закону, оскільки сторони реалізували своє право на договірне врегулювання на власний розсуд.
Верховний Суд визначив, що категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» (ч. 4 ст. 93 СК) має виключно оціночний характер. Вона не настає автоматично, а підлягає доведенню.
Суд акцентував увагу на процесуальному обов’язку доказування. Позивачка мала довести, що цей договір дійсно призвів до катастрофічного дисбалансу її прав, поставив її в умови матеріальної скрути тощо.
Проте суд першої інстанції встановив, що позивачка не довела наявності тяжких обставин та їхній зв’язок із волевиявленням іншої сторони. Більше того, у самому тексті договору (п. 2.3) сторони засвідчили, що умови договору не ставлять нікого у невигідне становище.
Крім того, посилання позивачки на укладення договору в обмін на згоду на виїзд дитини Суд визнав безпідставними. Під час воєнного стану виїзд дітей до 16 років з одним із батьків дозволено без нотаріальної згоди іншого (п. 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1995 р. № 57). Крім того, дитина з матір’ю безперешкодно виїхали та постійно проживали в Швейцарії за півтора року до підписання договору.
У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
