Виконавець не має права перераховувати кошти юридичним особам на тимчасово окупованих територіях до їх перереєстрації

Оскарження дій приватного виконавця: неправомірним є перерахування коштів приватним виконавцем юридичній особі до зміни нею своєї податкової адреси з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні

15 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 910/3831/22 залишив без задоволення касаційну скаргу стягувача на судові рішення в частині задоволених вимог скарги боржника на дії приватного виконавця.

Боржник посилався на те, що приватний виконавець незаконно відкрив виконавчі провадження, не перевіривши місце реєстрації стягувача. На момент відкриття проваджень стягувач був зареєстрований на тимчасово окупованій території України. Через це боржник вимагав визнати дії виконавця неправомірними, а також скасувати постанови про відкриття цих проваджень і похідні постанови про стягнення винагороди та витрат.

Читайте також: Перед зняттям арешту з майна у разі знищення виконавчого провадження, орган ДВС має вжити заходів для його відновлення та з’ясувати підстави його завершення

Суди попередніх інстанцій частково задовольнили скаргу боржника та зобов’язали приватного виконавця повернути йому безпідставно стягнуті кошти з винагородою та витратами у межах чотирьох виконавчих проваджень. В іншій частині вимог відмовлено. Суди зазначили, що стягувач зареєстрований на тимчасово окупованій території, тому за ст. 13 Закону № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перерахувати йому стягнуті за виконавчими провадженнями кошти приватний виконавець не мав права.

У касаційній скарзі стягувач стверджував, що суди помилково застосували ст.ст. 13 та 13-1 Закону № 1207-VII, оскільки товариство зареєстроване на території, визначеній п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, тоді як ст. 13 стосується територій із п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3. Для поширення дії ст. 13 на цей випадок необхідне окреме рішення Кабінету Міністрів України (абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 1207-VII).

Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій та відхилив доводи стягувача про незастосування ст. 13 зазначеного Закону до спірних правовідносин.

Суд визначив, що заборона господарських операцій і судових стягнень на користь підприємств з тимчасово окупованих територій є універсальною.

Читайте також: Заміна боржника на стадії виконання судового рішення на особу, яка не була залучена до розгляду справи судом, є неправомірною та порушує права такої особи

Стягнення коштів чи оплата товару на користь юридичної особи, яка не перенесла свою податкову адресу, означає виконання забороненої законом операції. Судове рішення не може порушувати встановлений державою безпековий мораторій та легалізувати такі фінансові операції.

Оскільки на момент розгляду справи стягувач не змінив податкової адреси на підконтрольній Україні території, правові підстави для перерахування присуджених коштів були відсутні.

При цьому Верховний Суд зауважив, що стягувач не позбавлений права після належної зміни та реєстрації податкової адреси звернутися до державного або приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення змінив у частині суми коштів, які необхідно повернути.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути