Судова практика
Отримання відстрочки від мобілізації після ухилення від неї не є зміною обстановки і не скасовує відповідальність
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки: набуття права на відстрочку від призову під час мобілізації після ухилення від нього (ст. 336 КК) не свідчить про втрату діянням суспільної небезпечності та не є підставою для застосування ст. 48 КК
19 жовтня 2026 р. Об’єднана палата ККС Верховного Суду у справі № 459/3471/23 задовольнила касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК і закрито кримінальне провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Обвинувачений був визнаний ВЛК придатним до служби та отримав мобілізаційне розпорядження. Він письмово відмовився проходити службу, а згодом ще двічі не прийняв повістки й розпорядження, ухилившись від призову під час мобілізації.
Суд першої інстанції засудив обвинуваченого за ухилення від мобілізації (ст. 336 КК) та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Апеляційний суд скасував вирок і закрив провадження через зміну обстановки за ст. 48 КК, оскільки чоловік отримав ІІІ групу інвалідності та відстрочку в системі «Резерв+» до 23 жовтня 2026 р. (ст. 23 Закону 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Прокурор оскаржив це рішення, наголошуючи, що відстрочка через два роки після правопорушення не скасовує суспільну небезпеку діяння.
Верховний Суд на основі системного аналізу ст. 48 КК виснував, що ця норма базується на причинно-наслідковому зв’язку між втратою суспільної небезпечності діяння або особи та об’єктивною зміною обстановки. Така зміна — це суттєві й тривалі зміни у зовнішньому середовищі (соціально-економічному, воєнному чи політичному), які усувають стан загрози або шкоди, що існував на момент вчинення правопорушення.
У справах за ст. 336 КК об’єктом охорони є порядок комплектування ЗСУ та інших військових формувань в особливий період.
Відстрочка від призову є тимчасовим адміністративним заходом для потреб економіки чи держслужби. Її отримання після вчинення кримінального правопорушення за ст. 336 КК не скасовує протиправності та суспільної небезпечності діяння, яке вже зашкодило комплектуванню ЗСУ. Подальші зміни в житті, працевлаштуванні чи адміністративному статусі лише характеризують обвинуваченого, але не є «зміною обстановки».
Окрім цього, ст. 48 КК застосовується також тоді, коли особа втратила суспільну небезпечність, а зміни в ній чи в обстановці унеможливлюють вчинення нею нового кримінального правопорушення. Відстрочка дає лише тимчасовий імунітет від призову та не доводить виправлення особи чи зникнення ризику повторного порушення.
Винятковою підставою для визнання особи такою, що втратила суспільну небезпечність, є лише відстрочка через фізичний або психічний стан (зумовлена тяжкою хворобою, травмою, розладом чи інвалідністю), який унеможливлює повторення цього правопорушення в майбутньому. В усіх інших випадках підстави для відстрочки суд може врахувати під час призначення покарання або звільнення від нього з випробуванням.
У цьому провадженні апеляційний суд передчасно звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК через зміну обстановки, пославшись лише на наявність ІІІ групи інвалідності, відстрочки та працевлаштування. Суд не дослідив, чи дійсно фізичний або психічний стан обвинуваченого виключає його суспільну небезпечність та унеможливлює повторне вчинення злочину за ст. 336 КК.
У підсумку Об’єднана палата ККС Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила, ухвалу апеляційного суду скасувала і призначила новий апеляційний розгляд.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







