Судова практика
Мінімальне податкове зобов’язання не нараховують на земельні ділянки, визнані непридатними через загрозу замінування
Податкові спори щодо визначення мінімального податкового зобов’язання: таке зобов’язання не нараховується для потенційно замінованих земельних ділянок, щодо яких ухвалено рішення про надання місцевих податкових пільг, незалежно від системи оподаткування платника
7 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 520/30001/25 залишив без задоволення касаційну скаргу органу ДПС на судові рішення про скасування податкового повідомлення-рішення.
Платник отримав пільги зі сплати місцевих податків на 2023 – 2024 рр. через можливе замінування його сільгоспземель. За приписами абз. 7 п. 38-1.2 ст. 38-1 ПК це звільняє від розрахунку мінімального податкового зобов’язання, тому донарахування податкового зобов`язання понад 13 млн грн вважав безпідставним.
Суди попередніх інстанцій скасували податкове повідомлення-рішення.
Відповідач у касаційній скарзі зазначав, що суди неправильно застосували п. 38-1.2 ст. 38-1, п. 141.9 ст. 141 та пп. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК.
Верховний Суд на основі аналізу ст. 38-1 ПК констатував, що обов’язок визначати мінімальне податкове зобов’язання щодо ділянки виникає за наявності зареєстрованого права власності чи користування нею та на період дії цього права.
Суд звернув увагу на розділовий сполучник «або» між підставами для невизначення мінімального податкового зобов’язання (консервація, фактичне забруднення або рішення про пільгу через потенційне замінування) (абз. 7 п. 38-1.2 ст. 38-1 ПК). Отже, для звільнення від нього достатньо наявності хоча б однієї з перелічених умов. Спільним для всіх цих підстав є фізичний стан ділянки, що унеможливлює її господарське використання, а не податковий статус землекористувача.
Рішення уповноваженого органу про надання пільг офіційно підтверджує непридатність конкретних ділянок за їхніми кадастровими номерами.
Водночас Верховний Суд зазначив, що єдиний податок четвертої групи та плата за землю — альтернативні режими оподаткування сільгоспземель залежно від обраної системи. Їх однаково охоплює сполучник «або» в абз. 7 і абз. 8 п. 38-1.2 ст. 38-1 ПК, не пов’язуючи звільнення від нарахування мінімального податкового зобов’язання лише з одним із них.
Отже, якщо розпорядженням військової адміністрації ділянки визнано непридатними та надано пільги, платник на загальній системі також не визначає мінімальне податкове зобов’язання для цих земель.
У цій справі пільга поширюється на земельні ділянки, які розпорядженнями визнані непридатними для використання. Зазначення в розпорядженні товариства як адресата зумовлене поданням його заяви (абз. 2 пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК) і не прив’язує пільгу до податкового статусу платника.
Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







