Судова практика
Особу, яка вчинила два або більше кримінальних правопорушення, що утворюють реальну сукупність, не може бути передано на поруки
12 серпня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/31068/19 призначив новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки судом було допущено неправильне тлумачення положень Кримінального кодексу щодо передання особи на поруки трудовому колективу.
Особі було пред’явлено обвинувачення в тому, що вона, знайшовши на підлозі магазину банківську картку, приховала її, а згодом розрахувалася цією банківською карткою, спричинивши шкоду потерпілій особі на загальну суму 2225,64 грн.
Ухвалою міського суду, залишеною без змін апеляційним судом, особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК з передачею її на поруки трудовому колективу та закрито кримінальне провадження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що вчинені злочини утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачена своїми відокремленими одна від одної діями вчинила два різні злочини, а отже, у міського суду не було підстав для застосування ст. 47 КК через відсутність такої обов`язкової об`єктивної умови, як вчинення злочину вперше.
Верховний Суд вказав, що рішення суду про передачу особи на поруки вмотивовано тим, що кримінальні правопорушення, вчинені особою, утворюють ідеальну сукупність двох кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12КК є кримінальними правопорушеннями невеликої та середньої тяжкості. Особа у вчиненому розкаялася та добровільно відшкодувала завдану потерпілій шкоду. Обвинувачена працює найманим працівником у ФОП, а рішення про можливість взяття на поруки було прийнято на загальних зборах працівників ФОП та оформлено відповідним протоколом.
Однією з обов’язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК є вчинення кримінального правопорушення невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних кримінальних правопорушень, вперше.
Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не утворюють реальної сукупності.
Проте, як встановив суд першої інстанції та як вбачається з матеріалів кримінального провадження і змісту ухвали, особу обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 1 ст. 185 КК. Тому суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність у інкримінованих діяннях ознак ідеальної сукупності кримінальних правопорушень та про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, оскільки, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність кримінальних правопорушень.
Отож, судом було допущено неправильне тлумачення положень ст. 47 КК, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
На зазначені порушення не зважив й апеляційний суд, залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу міського суду без змін.
Тому Верховний Суд скасував рішення місцевого та апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
