Судова практика
Незазначення у договорі оренди земельної ділянки конкретного розміру орендної плати та грошової оцінки ділянки є підставою для визнання його недійсним
28 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 282/422/20 відмовив у задоволенні касаційної скарги орендаря земельної ділянки за договором, який не містив усіх істотних умов.
Власник земельної ділянки звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною з тих підстав, що при підписанні цієї угоди не були погоджені істотні умови договору оренди, а саме: не чітко визначений відсотковий розмір орендної плати – «понад 3 %», який, у свою чергу, пов’язаний з розміром грошової оцінки земельної ділянки. При цьому про грошову оцінку земельної ділянки у цій угоді не зазначено.
Читайте також: Для продовження договору оренди землі обов’язковим є своєчасне звернення орендаря із додаванням проекту додаткової угоди
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково з тих мотивів, що зміст спірної угоди свідчить про те, що визначеній у пункті 4.1 розмір орендної плати «понад 3 %» від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю) не відповідає положенням ст.ст. 15, 21, 22 Закону України «Про оренду землі», що, у свою чергу, є підставою для визнання цієї угоди недійсною, надає орендарю право за власним волевиявленням визначати орендну плату і залежить від його волі.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що предметом спору у цій справі є визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною з підстав відсутності істотної умови, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» – нормативної грошової оцінки, та невизначеність в угодах чіткого відсоткового розміру орендної плати, що унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати.
Читайте також: Чи діє договір оренди землі без державної реєстрації?
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 р. у справі № 506/132/20.
У справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв’язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених ст. 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з’ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.
Встановивши відсутність в змісті оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» – розміру орендної плати, який, виходячи з положень спірного договору, не відповідає вимогам законодавства, порушує права власника земельної ділянки на отримання орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання додаткової угоди недійсною.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 р. у справі № 282/180/20, від 20 вересня 2021 р. у справі № 506/132/20.
Верховний Суд вказав, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що, виклавши у договорі розмір орендної плати – «понад 3 %», сторони діяли на власний розсуд і жодних норм закону порушено не було, оскільки відповідач як юридична особа – орендар не повинен включати у договори умови, які є несправедливими та всупереч принципу добросовісності мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду орендодавцю. Суди встановили, що вказана умова суперечить вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Підготував Леонід Лазебний
