Думка експерта
Війна, мобілізація, справедливість
Володимир Дон,
член Національної спілки журналістів України
Потрібно завжди зважати на настрої народу. Це особливо вірно для тієї війни, яку ми ведемо, де моральний дух і готовність до самопожертви повинні значною мірою замінити примус. Джордж Вашингтон.
Достеменно відомо, що однією з необхідних умов перемоги у сучасній війні є успішно проведена мобілізація. При цьому значення «успішно» включає досягнення певних кількісних та якісних показників, дотримання принципів законності і справедливості, рівності громадян перед законом, попередження спроб порушень встановлених законодавством норм і природно, притягнення винних до відповідальності за законами воєнного часу.
Конституція України, а саме ст. 65: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, який визначає, що, що захист Вітчизни є конституційним обов’язком кожного її громадянина, відповідно оборона країни — найважливіша функція держави та є справою всього народу України.
В сою чергу Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі — Закон № 3543-XII), встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає організаційні засади, повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, а також обов’язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та звичайно ж обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
На перший погляд, все логічно, зрозуміло і навіть справедливо. Але виникає питання — «Чому суспільство виявляє таке незадоволення проведенням та реалізацією мобілізації, а в деяких випадках навіть висловлює протест?».
В існуючих умовах досить інформативним критерієм задля отримання на це та багато інших питань є соціологічні дослідження, які мають на меті отримати достовірну, обґрунтовану, неупереджену інформацію щодо оцінки реалізації мобілізаційного процесу та дій всіх учасників цієї одночасно дуже важливої, складної та важкої справи.
Основними факторами, що викликають проблеми з мобілізацією в Україні, є невизначеність термінів служби, недовіра до військового командування, а також корупція в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також у військово-лікарських комісіях.
Дослідження, проведені соціологічною групою «Рейтинг» у 2024 р. серед основних причин, чому люди не хочуть мобілізуватися виявили наступні: несправедлива мобілізація (22%); брак техніки, амуніції та зброї (22%), недовіра до влади (18%); корупція в уряді чи в армії (17%). А серед основних кроків влади для підвищення мотивації вступати до лав ЗСУ: поліпшення матеріального забезпечення армії — 31%; мобілізація всіх соціальних груп, незалежно від статусу, доходу — 22%; боротьба з корупцією — 20%; вищі та стабільні зарплати для військових — 17%.
Оцінка діяльності ТЦК та СП свідчить про глибоку кризу довіри до мобілізаційних інституцій та виражений критичний консенсус у суспільстві: більшість опитаних (69%) висловлює негативне ставлення до їхньої роботи.
При цьому майже половина респондентів (49%) налаштована радикально негативно, наголошуючи, що дії ТЦК спровокували обурення та високу соціальну напругу, а ще 20% — оцінюють їх скоріше негативно. Натомість позитивно діяльність ТЦК сприймає лише критично мала частка респондентів — сумарно 6% (3% — повністю, 3% — скоріше позитивно). Нейтральну позицію займають 14% опитаних, а 11% — вагаються з відповіддю. Результати зазначених досліджень також збіглися з попередніми при визначених основних проблем щодо мобілізації: недовіра до системи ВЛК — 46%, відсутність чітких термінів служби — 21%, недостатній рівень прозорості та корупційні ризики — 19%. При цьому треба звернути увагу на те, що 87% опитаних підтримають мобілізацію, а 65 % вважають що мобілізаційний процес потрібно вдосконалювати.
Знову ж таки наведені данні корелюють з показниками, отриманими КМІС на початку 2026 р. при визначенні найбільш серйозних проблем і викликів, до яких, більшість респондентів — 65% зараховують війну. При цьому на друге місце респонденти поставили корупцію — 29%. З іншого боку, корупція і є причиною негативного ставлення до мобілізації.
Дивує й те, що у травні 2024 року на запитання, що є більшою загрозою для розвитку України — корупція чи російська агресія (тобто респонденти мали обрати між цими прямо озвученими опціями), 48% відповіли, що більшою загрозою є корупція, а війну обрали 36% .
Дуже показовими є результати досліджень кампанії active group. Більшою мірою неефективною та повністю неефективною визнали мобілізацію в Україні 65,7 %, в той час, як цілком ефективною і більшою мірою ефективною — 20,6 %. Такий результат ставить під сумнів спроможність держави взагалі забезпечити нормальний процес мобілізації. Більш того, понад 76 % громадян вважають існуючу систему центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) нездатною забезпечити ефективну мобілізацію.
Схожа ситуація спостерігається з оцінкою діяльності ВЛК, яку 66 % громадян вважають вкрай негативною і такою, що не має тенденції до покращення. Негативне ставлення виявляють громадяни і до економічного бронювання, 74% чули, знають про зловживання при бронюванні від мобілізації. При цьому існуючу в Україні систему мобілізації визнають несправедливою 75 % опитаних. Така оцінка виникла у зв’язку з існуванням десятків, а може сотень тисяч прикладів, коли чиновники, депутати, працівники правоохоронних органів не лише самі уникають призову, а й перетворили мобілізацію на вельми прибутковий бізнес.
На жаль, необхідно констатувати факт того, що на даний час в Україні відсутня справедливість у мобілізації, що значною мірою несе загрозу обороноздатності держави, істотно впливаючи на рівень мотивації громадян до служби у ЗСУ.
Відповідно, державна політика у питанні подолання негативних явищ при здійсненні мобілізації повинна мати публічний системний характер, в тому числі притягнення винних до кримінальної відповідальності, а найголовніше — незворотні зміни, спрямовані на суттєве покращення процесу. Слід зазначити, що проблеми в мобілізаційному процесі українське суспільство пов’язує не лише з негативним ставленням до ТЦК та ВЛК. Останнім часом в Україні з’явилась ціла злочинна галузь, яка використовуючи бажання окремих громадян уникнути призову, отримує сотні мільйонів, а можливо й міліарди доларів США. До найбільш поширених злочинів, пов’язаних з мобілізацією відносяться наступні.
Читайте також: Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою задля отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду
По-перше, відповідно до ст. 336 ККУ ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в умовах особливого періоду карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. За даними Офісу Генерального Прокурора станом на 2025 р. зареєстровано 19 273 кримінальних проваджень за ухилення від мобілізації (стаття 336 ККУ). З них 7902 провадження закрито, засуджено 1 734 особи. На фоні цього виглядає абсолютно жахливою та лякаючою інформація, надана народним депутатом, членом комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки О. Федієнко, яка повністю збігається з даними, оприлюдненими у січні 2026 р. міністром оборони України М. Федоровим, що в Україні 2 мільйони ухилянтів, тобто 2 млн українських чоловіків перебувають у розшуку ТЦК, а ще 200 тисяч у СЗЧ.
Таким чином, за думкою фахівців, кількість ухилянтів майже вдвічі перевищує склад військових, які зараз знаходяться в лавах ЗСУ.
Крім цього найбільш поширеними та «популярними» способами уникнення мобілізації є: Незаконний перетин кордону. Зловживання в ТЦК та в МСЕК. Визнання через рішення суду батьком одинаком неповнолітньої дитини. Опікунство. Формальне зарахування до ВИЩУ.
Бронювання через підприємства та установи, що визнані критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.
Необхідно відзначити, що порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону України врегульовані Законом «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21 січня 1994 року та Постановою КМУ № 57 від 27 січня 1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України». В свою чергу відповідальність за незаконний виїзд з території України передбачена як Кримінальним Кодексом України, так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.
При цьому покарання поширюється, як на осіб, які власне мають намір або здійснили незаконний перетин державного кордону, так і на осіб які організували, керували, або сприяли їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Наступні три способи уникнення мобілізації достатньо відомі. Кількість затриманих осіб при спробі їх реалізації вражає, а кількість й суми хабарів тільки по оприлюднених випадках складає десятки мільярдів грн. Враховуючи латентний характер цих злочинів, реальні цифри можуть бути порівняні з допомогою європейських країн за окремі періоди.
ЮВУ вже висвітлював питання ухилення від мобілізації (№ 48-49 від 1 — 15 грудня 2024 року). Тоді мова йшла про досить типовий випадок, коли за результатами журналістського розслідування було встановлено що молодший лейтенант запасу Пєтухов Х.Х. працює на посаді інженера з підтримки ІТ безпеки та розробки технічної документації у «Дуже поважному» ТОВ, яке визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до Наказу Міністерства Цифрової трансформації України. У зв’язку з чим молодшому лейтенанту запасу Пєтухову Х.Х. надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 від 27 січня 2023 р.) бронюванню підлягають всі працівники підприємств постачальників електронних комунікаційних послуг, постачальників електронних комунікаційних мереж за умови виконання такими працівниками 100 відсотків норми робочого часу протягом останніх трьох місяців, що передують даті подання списку, з відповідним обґрунтуванням.
Але проблема полягає в тому що молодший лейтенант запасу Пєтухов Х.Х. є адвокатом і має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і відповідно до веб-ресурсу «Судова влада» court. gov.ua левову частину свого робочого часу витрачає на участь у судових процесах шляхом представництва інтересів громадян та юридичних осіб. Зазначене свідчить про неможливість виконання ним не те, що 100 відсотків норми робочого часу як інженером з підтримки ІТ-безпеки у «Дуже поважному» ТОВ, а й взагалі, що він такої роботи, скоріш за все, не виконував.
Таким чином приходимо до висновку, що оформлення трудових відносин між військовозобов’язаним Пєтуховим Х.Х. та «Дуже поважним» ТОВ має ознаки фіктивності та спрямоване на створення штучних підстав для бронювання, а відповідно і отримання незаконної відстрочки від мобілізації. Відповідні дії учасників цієї схеми підпадають під кваліфікацію ч. 1 ст. 1141 ККУ перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. В зв’язку з цим до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області 03.06.2025 р. було направлено повідомлення про кримінальне правопорушення, яке вже наступного дня 04.06.2025 р. було долучено до кримінального правопорушення № 22023040000000210.
На жаль це був єдиний приклад прояву оперативності у цій кримінальній справі. Тепер можна з жалем спостерігати, що учасники вказаного правопорушення перебувають на волі та досить непогано почуваються, а управління СБУ у Дніпропетровській області та прокуратура Дніпропетровської області зовсім не поспішають прикрити цю злочинну «лавочку».
З того часу Петушков змінив не один курник, для уникнення призову, підкладаючи замість яєць хабарі неохайним роботодавцям з шахрайськими схильностями, а може, й не тільки їм. Як відомо, важкі випробування краще переносить суспільство об’єднане спільною ідеєю, заснованою на принципах справедливості, свободи, рівності та невідворотності покарання тих, хто ці принципи зневажає.
Враховуючи, що відповідно до наведеної інформації в Україні налічується 2 млн ухилянтів, а кількість заброньованих працівників складає 1,3 млн, навіть важко собі уявити масштаби діяльності злочинних угрупувань, які підривають обороноздатність держави та кладуть до власних кишень десятки мільярдів гривень.
Україна зараз знаходиться в такому стані, коли неможливо й злочинно закривати очі навіть на менш значні правопорушення, «закривати» треба злочинців, які підривають обороноздатність держави тим чи іншим способом. Неприйняття рішучих заходів у цій ситуації — це сприяння ворогові у реалізації його планів та задумів щодо знищення української державності. У зв’язку з цим я звертаюсь до Виконуючого обов’язки Генерального прокурора Ковальського Антона Анатолійовича та виконуючого обов’язки голови СБУ Олександра Поклада довести цю та десятки тисяч подібних справ щодо ухилення від мобілізації до логічного завершення.
Прошу вважати дану публікацію офіційним зверненням.
Джерело: Юридичний вісник України
