Думка експерта
Злочин і кара. Частина 3
Продовження. Початок ч.1, ч.2.
Аналіз стану досудового розслідування в 2022 році кримінальних правопорушень, які умовно можна віднести до воєнних злочинів
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Пропаганда війни
У 2022 році за ст. 435 ККУ було обліковано 42 злочини, з них у 21-му кримінальному правопорушенні конкретним особам було повідомлено про підозру, з яких у 16 випадках – направлено обвинувальні акти до суду, у 3-х – досудове розслідування зупинено у зв’язку з невідомим місцезнаходженням підозрюваного, а 2 – закриті за відсутністю події і складу злочину. На кінець звітного року в 22 таких правопорушеннях не прийнято рішення про закінчення або зупинення досудового розслідування, що становить понад половину – 53%. І це одна із «найуспішніше розслідуваних», якщо можна так назвати, категорій воєнних злочинів, що й не дивно, бо склад такого кримінального правопорушення найпростіший у доказуванні.
Читайте також: Армію «підкошує» військова юстиція. Що не так із правосуддям в умовах війни?
Якщо розглядати ці результати розслідування даного злочину в розрізі винуватих у їх вчиненні осіб, то 20-м із них було повідомлено про підозру, ще щодо однієї проведено спеціальне досудове розслідування. Із них щодо 16 осіб направлені обвинувальні акти до суду, з яких лише щодо 2-х застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Що цікаво, всі 16 обвинувачених – громадяни України.
Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. За ст. 436-1 ККУ було обліковано 233 злочини, з них у 98-ми було повідомлено про підозру конкретним особам, у 82-х кримінальних правопорушеннях – направлено обвинувальні акти до суду, а також одне клопотання про застосовування примусових заходів медичного характеру.
У 47-ми кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутністю події та складу злочину, а на кінець звітного року незакінченими розслідуванням залишилися 146 кримінальних правопорушень даної категорії, що становить 62,7%, тобто теж абсолютна більшість!
Якщо говорити про результати розслідування в розрізі притягнутих до кримінальної відповідальності осіб, то 89-м особам повідомлено про підозру у вчиненні такого злочину, щодо 73-х осіб із них обвинувальні акти направлені до суду, з яких лише до 5 осіб застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Знову ж таки, майже всі обвинувачені – громадяни України (72 особи). І жодного виявленого винного іноземця, тобто громадянина рф!
Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників. За ст. 436-2 ККУ було обліковано 1 354 злочини, з них у 622-х випадках конкретним особам було повідомлено про підозру, у 24-х кримінальних правопорушеннях – зупинено досудове розслідування у зв’язку з неможливістю встановити місцезнаходження підозрюваного (даних щодо розшуку немає). За результатами досудового розслідування у 506-ти (що складає 37,4%) таких кримінальних правопорушеннях направлено обвинувальні акти до суду, у 7-ми – клопотання про застосовування примусових заходів медичного характеру. У 66-ти кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутністю складу і події злочину, а на кінець 2022 року незакінченими і нерозслідуваними залишилися 816 таких правопорушень, що склало 60,3%!
По кримінальних провадженнях, які, все таки, були розслідувані в минулому році, маємо наступні результати в розрізі притягнутих до кримінальної відповідальності осіб: 589-ми було повідомлено про підозру, стосовно ще 9-ти проведено спеціальне досудове розслідування. Всього до суду направлено обвинувальні акти щодо 504-х осіб (479 – українці, 24 – іноземці), з них лише 56-м особам обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Протягом 2022 року слідчими усіх органів досудового розслідування та прокурорами обліковано за ст. 437 КК України 67 злочинів, з них лише в 6-ти кримінальних правопорушеннях конкретним особам було повідомлено про підозру, у 5 – провадження зупинені у зв’язку з неможливістю встановити місцезнаходження підозрюваного. Провадження досудового розслідування закриті в 2-х кримінальних правопорушеннях, а на кінець року на стадії розслідування залишилися 62 таких злочини, тобто 92%!
За результатами розслідування в розрізі осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, було повідомлено про підозру 190 особам, із яких лише 2-м іноземцям. Обвинувальні акти за вчинення цього злочину до суду не направлялися, тобто ефективність і результативність в їх розслідуванні була вкрай низькою!
Порушення законів та звичаїв війни, у тому числі поєднане з умисним вбивством. Результати розслідування злочинів, передбачених ст. 438 КК України, потребують окремої уваги, бо фактично вони і є найбільш переконливим воєнним злочином в узагальненому їх трактуванні законодавством України. Так, зміст цього кримінального правопорушення полягає в наступному: «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій».
У свою чергу, міжнародні акти правил ведення війни прямо забороняють захоплювати власність ворога (окрім випадків воєнної необхідності), віддавати на пограбування міста й місцевості, розкрадати громадську чи приватну власність, бомбардувати незахищені міста, села, оселі й будівлі, інші споруди та транспортні засоби, які використовує виключно цивільне населення; бомбардувати шпиталі та інші місця й будівлі, де зібрано хворих і поранених, якщо ці об’єкти позначені помітними знаками та не слугують одночасно воєнним потребам; затоплювати торговельні судна, які не відмовляються зупинитися та не вчиняють опору під час огляду й обшуку, застосовувати тортури, вчиняти ґвалтування, проводити медичні експерименти над військовополоненими чи цивільним населенням тощо. Саме переважну більшість із перерахованих злочинних дій і вчиняють окупанти сьогодні на нашій землі.
На превеликий жаль, у 2022 році за фактами усіх цих звірств в Україні зафіксовано переважну більшість із числа всіх злочинів, які можна умовно віднести до воєнних, – 60 387 відповідних кримінальних правопорушень, з яких – 6 013 (або 9,9%) були поєднанні з умисним убивством (ч. 2 ст. 438). На жаль, за результатами досудового розслідування лише в 135-х кримінальних правопорушеннях даної категорії, що складає всього 0,22% проваджень, тобто відверто мізерний відсоток, конкретним особам було повідомлено про підозру, а в 70-ти – досудове розслідування було зупинене у зв’язку з неможливістю встановити місцезнаходження підозрюваного.
При тому, до суду направлено ще менше – всього 47 обвинувальних актів, що складає взагалі мізер – 0,078%, у 33-х таких кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутністю події та складу злочину, а левова частка – 60 265 залишилася на початок цього року не розслідуваними і не закінченими, що складає 99,7% усіх правопорушень!
Про яку тоді протидію воєнним злочинам можна говорити, а тим більше обіцяти й запевняти наших партнерів у необхідності створення міжнародного трибуналу, якщо на теперішній час відсутні необхідні для цього результати по документуванню і збиранню необхідних доказів вини окупантів?
Якщо досліджувати результати досудового розслідування в розрізі осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, то повідомлення про підозру у вчиненні даного злочину було вручено всього 206- м особам, ще стосовно 104-х проводилося спеціальне досудове розслідування. До суду направлено обвинувальні акти лише щодо 90 осіб (17-ти українців та 73-х іноземців), з яких лише до 20-ти (!) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Читайте також: Реформа правосуддя в Україні: що не так із судовою та виконавчою системою та як саме її вдосконалити
Таким чином, у підсумку роботи органів досудового розслідування та прокуратури в 2022 році із 60 387-х вчинених злочинів даної категорії лише 73 іноземці (тобто росіяни) були реально притягнуті до кримінальної відповідальності, а відповідно й можуть бути покарані за результатами розгляду таких проваджень у суді. Ось такий у цілому невтішний підсумок досудового розслідування злочинів, вчинених росією на території України за минулий рік. При цьому, не потрібно забувати, що війна продовжується, й щомісяця кількість облікованих злочинів даної категорії стрімко зростає, а отже, накопичується й не розслідується належним чином, а, тим більше, в розумні терміни. Якщо 2023 рік розпочався з 60 265-ти нерозслідуваних таких кримінальних правопорушень, а за минулий рік було розслідувано в повному об’ємі менше 1%, то можна лише уявити, яка складеться ситуація на кінець цього року, якщо організація проведення досудового розслідування даної категорії злочинів залишиться на такому ж низькому рівні?
Для прикладу, можу повідомити, що за січень–лютий 2023 року лише за статтею «порушення законів та звичаїв війни» вже обліковано 9 931 злочин, що критично багато для нашої явно неспроможної системи досудового розслідування, тим більше, в сьогоднішній ситуації критичного навантаження, в тому числі на одного прокурора (яких, як зазначалося вище, приблизно 200 осіб) ще з минулого, 2022 року.
Тому можна проводити скільки завгодно «юридичних Рамштаймів», закликати світове співтовариство до визнання росії терористом, притягнення верхівки держави-агресора до відповідальності, відкриття в Україні навіть представництв Міжнародного кримінального суду, але все одно вирішення кінцевої мети реагування на вчинення росіянами злочинів в Україні залежатиме виключно від активності українських органів правопорядку і судів.
Терористичний акт. На жаль, невтішні результати спостерігаються і в розслідуванні терористичних актів. Так, у 2022 році було обліковано 95 злочинів з такою кваліфікацією, але лише в 1 випадку було повідомлено про підозру і теж, лише 1-й особі; усі інші 94 кримінальні правопорушення залишилися нерозслідуваними на кінець 2022 року, а це 99%!
Створення терористичної групи чи терористичної організації. За даними фактами слідчими й прокурорами було обліковано 148 кримінальних правопорушень, у 80-ти з них 155-м особам повідомлено про підозру, до суду направлено 58 обвинувальних актів (щодо 123-х осіб, із яких 122 – українці) та 6 клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності. У 8-ми кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутності події та складу злочину, а 75 кримінальних правопорушень залишилися не розслідуваними на кінець 2022 року, що становило 50%.
Фінансування тероризму. Відсутність позитивних результатів досудового розслідування також спостерігається і в кримінальних провадженнях про фінансування тероризму, за ознаками якого в минулому році було обліковано 40 кримінальних правопорушень і лише в 2 випадках 2-м особам було повідомлено про підозру. Примітно, що фактично майже всі (39) правопорушення залишилися нерозслідуваними на початок цього року, а це становить 98%.
Таким чином, можна підвести хоча б такі підсумки аналізу вказаних даних, з яких вбачається, що майже всі злочинці з рф, які вчиняли воєнні злочини на території Україні, так і не були встановлені на кінець минулого року, залишилися неідентифікованими, а головне – непритягнутими до кримінальної відповідальності, а відповідно, й непокараними!
Складається враження, що органи досудового розслідування займаються лише фіксуванням (реєстрацією в ЄРДР) таких злочинів (і то, не можна погодитися, що достатньо повно) та пасивним збиранням доказів про їх вчинення, тим більше, не завжди вміло й без достатньої взаємодії та координації з прокурорами й оперативними працівниками. В свою чергу, органи прокуратури, будучи майже повністю «обезкровленими» від постійних «реформ» протягом останніх 8-ми років, особливо в результаті так званих «переатестацій» 2019–2022 років, в результаті яких тисячі досвідчених прокурорів були несправедливо і, головне, незаконно звільнені з роботи, плюс до всього необґрунтоване скорочення штатів прокуратур незадовго до повномасштабного вторгнення росії, не в змозі належним чином забезпечити ефективну і вмілу організацію та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням воєнних злочинів. Із цього напрошується наступне запитання: на які ж органи правопорядку ліг основний тягар із розслідування цих злочинів?
Органи правопорядку, відповідальні за розслідування воєнних злочинів
Найперше треба зазначити, що згідно вимог ст. 112 КПК України такими органами є Служба безпеки України, Національна поліція та Державне бюро розслідувань, роботу яких у розрізі доступних статистичних даних і проаналізуємо.
Слідчі СБУ
Дійсно, переважна більшість кримінальних правопорушень, які умовно можна назвати воєнними (а це 60 925 злочинів із 72 966 або 83,5%), була виявлена та облікована саме Службою безпеки України. З них слідчими СБУ (хоча це й недоведений факт, виходячи з інтерв’ю очільника департаменту Офісу Генерального прокурора) було повідомлено про підозру щодо 791-го кримінального правопорушення даної категорії, що становить всього 1,2%. У 134-х таких кримінальних правопорушеннях досудове розслідування зупинено на підставі того, що місцезнаходження підозрюваних невідомо. До суду було направлено 556 обвинувальних актів (складає всього 0,9%), 7 клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності та 4 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Також 156 кримінальних правопорушень було закрито за відсутності події та складу злочину, а 60 212 (98,8%) – залишилися на кінець минулого року нерозслідуваними.
Таким чином, ефективність розслідування слідчими СБУ, на яких лежить найбільший тягар відповідальності за притягнення винних у вчиненні воєнних злочинів осіб до кримінальної відповідальності, складає відверто мізерний відсоток – трошки більше 1% (якщо судити про їх результативність за врученими підозрами – в 1,2% кримінальних провадженнях)!
Хоча, якщо відверто, то й ці результати роботи саме слідчих СБУ викликають сумніви в їх достовірності після виходу згаданого інтерв’ю керівника департаменту Офісу Генерального прокурора про те, що оскільки слідчі СБУ не можуть об’єктивно розслідувати таку кількість воєнних злочинів, то наші правоохоронці розробили, до речі, явно незаконну, практику, коли на початковому етапі розслідування залучають слідчих Служби безпеки, а потім із різних причин прокуратура передає ці кримінальні провадження іншим органам досудового розслідування для подальшого слідства і тим самим, начебто, дотримується «процесуальна чистота». Про такі «нововведення» до КПК України взагалі не варто згадувати, бо вони явно протирічать вимогам процесу.
Слідчі Національної поліції
Слідчі Національної поліції за своєю підслідністю облікували у 2022 році 11 429 кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що становить 15,6% від усіх воєнних злочинів, облікованих усіма органами правопорядку. З цієї кількості облікованих злочинів було повідомлено про підозру в 329-ти кримінальних правопорушеннях, що становить всього 2,8%. У 37-ми кримінальних правопорушеннях досудове розслідування зупинено на підставі того, що місцезнаходження підозрюваних невідоме. До суду було направлено лише 244 обвинувальних акти (2,13%) та 4 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. У 93-х кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутністю події та складу злочину, а 11 139 (або 97,4%), тобто теж абсолютна більшість, залишились без прийнятого рішення на кінець минулого року.
Таким чином, ефективність розслідування слідчими Нацполіції воєнних злочинів теж мізерна, хоча й дещо вища, аніж у слідчих СБУ, й складає майже 3%.
Слідчі Державного бюро розслідувань
Зовсім невеликий внесок у розслідування воєнних злочинів додало Державне бюро розслідувань, слідчими якого в 2022 році було обліковано всього 45 кримінальних правопорушень, що становить лише 0,06%. За результатами досудового розслідування в 9-ти таких кримінальних правопорушеннях було повідомлено про підозру конкретним особам, що становило 20%, направлено до суду 6 обвинувальних актів, або 13,3%.
У 5-ти кримінальних правопорушеннях провадження закриті за відсутності події та складу злочину, а на кінець 2022 року нерозслідуваними залишилися 39 кримінальних правопорушень, або 86,6%.
Тобто ефективність розслідування слідчими Державного бюро розслідувань воєнних злочинів складає трошки більше 13%, що теж є низьким показником, виходячи із фактичної кількості розслідуваних ними кримінальних правопорушень даної категорії.
Підсумовуючи в цілому невтішні (якщо не провальні) результати роботи органів досудового розслідування, варто відзначити, що розслідування такої неочікувано великої кількості воєнних злочинів просувається доволі повільно, за рік лише 1,5% кримінальних правопорушень завершені, бодай, висуненням підозри конкретним особам, кількість виявлених іноземних громадян (окупантів із рф) теж вкрай низька – всього 126 осіб, і це ще ми не беремо до уваги якість досудового розслідування та зібраної доказової бази, а тим більше – результати судового розгляду таких проваджень, які, на жаль, ще гірші.
Які ж результати судового розгляду даної категорії злочинів? Чи засуджений хтось, у першу чергу, із російських окупантів, до відповідного покарання в 2022 році за воєнні злочини? Про це читайте у наступному розділі аналізу.
РОЗДІЛ III
РЕЗУЛЬТАТИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В ПРОВАДЖЕННЯХ ДАНОЇ КАТЕГОРІЇ
Дослідивши та проаналізувавши невтішні результати досудового розслідування воєнних злочинів, очікувати на вражаючі статистичні дані щодо судового розгляду даної категорії кримінальних правопорушень теж не варто. Більше того, результати судового розгляду вкотре підкреслюють про явну неготовність української правоохоронної та судової систем, а також національного законодавства до реального притягнення до кримінальної відповідальності, а тим більше, до покарання винних воєнних злочинців. Показово, що Україна за 9 років так званої «антитерористичної операції» могла б врахувати та виправити всі недоліки з притягненням до відповідальності росіян та їх пособників за вчинення злочинів на території нашої держави, проте на практиці все відбулося навпаки.
Судовий розгляд воєнних злочинів протягом 2014–2021 років
Українські суди, як безпосередні учасники процедури покарання воєнних злочинців за вчинення злочинів проти України, теж відповідальні за його невідворотність. Про те, яка успішність розгляду даної категорії проваджень була до повномасштабної війни в Україні, а саме в 2014–2021 роках, розглянемо на підставі конкретних статданих.
На жаль, судова статистика 2014–2017 років не виокремлювала результатів судового розгляду за статтями 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та 113 (диверсія) КК України, тому що умовно з воєнних злочинів є змога проаналізувати лише дані за 2018–2021 р.р.
Так, у 2018 році за цими двома статями в судах на розгляді було всього 287 проваджень, з них 187 надійшло в тому ж році (у 2019 – дещо більше 411, з них 245 надійшли в звітному періоді, в 2020 – 441, з яких 225 у звітному році, а в 2021 – 462, в тому числі 238 – у звітному періоді). Протягом 2018 року суди розглянули 116 проваджень і постановили 101 обвинувальний вирок (35,2%), засуджені, відповідно, 104 особи, виправданих не було (у 2019 році розглянуто – 193 провадження: у 182-х із них винесені обвинувальні вироки (у 44,3%), за якими засуджені 180 осіб, виправдальних вироків не було; у 2020 році розглянуто – 216 проваджень і винесено 202 вироки (45,8%), засуджена 201 особа та 2 особи виправдані; у 2021 році розглянуто 206 проваджень, в яких винесено 189 вироків (40,9%) засуджені 189 осіб, виправданих не було. На кінець 2018 року лишилися не розглянуті судами 171 провадження, або 59,6% (у 2019 році – 218 або 53%, у 2020 – 225 або 51%, а в 2021 – 256 або 55,4% ).
Таким чином, загальний коефіцієнт розглянутих судами таких проваджень у 2018–2021 роках і винесених обвинувальних вироків із даної категорії кримінальних правопорушень в середньому складав 41%, тобто переважна більшість таких проваджень залишилися не розглянутими протягом звітного року, а кількість засуджених осіб також у середньому в ці роки становила 168 осіб за 1 рік. На жаль, немає можливості із цих даних встановити, скільки осіб були заочно засуджені із застосуванням спеціального досудового розслідування.
У свою чергу, за статями 258–258-5 КК України (тобто умовно воєнні злочини, пов’язані з тероризмом) в 2014 році надійшло до суду 58 проваджень, із них судами було розглянуто 39, за якими винесено всього 3 обвинувальні вироки (0,5%), виправдувальних не було, 12 обвинувальних актів та клопотань повернуто прокурору, 17 – закриті і 7 – направлено для визначення підсудності; на кінець року 19 проваджень залишися не розглянутими судом (або 32,7%).
У 2015 році до судів надійшло вже значно більше проваджень за такою кваліфікацією – 425 та 31 провадження залишалося з минулих років (а всього 456), судом було розглянуто 226 проваджень, із них з винесенням вироків – 69 (що становить 15,1%), за якими 52 особи засуджені та 1 виправдана, 60 проваджень повернуто прокурору, у 47 – провадження судом закриті, 48 проваджень направлено для визначення підсудності, а в 2-х – застосовані примусові заходи медичного характеру), залишок нерозглянутих судами проваджень на кінець звітного період склав 230, або 50,4%, що значно більше за попередній 2014 рік.
У 2016 році до судів надійшло 464 провадження та ще 218 проваджень залишалося з минулих років (а всього 682), з них судом було розглянуто 280 проваджень, у яких винесено 135 вироків (а це 19,7%), за якими 103 особи засуджені і 12 виправдані, 44 провадження повернуто прокурору, 43 – закриті, 57 – направлені для визначення підсудності, а в 1-му – застосовані примусові заходи медичного характеру, залишок нерозглянутих проваджень на кінець звітного період склав – 402 (58,9%), що знову таки більше ніж у 2015-му році.
У 2017 році до судів надійшло ще більше проваджень – 704 та 387 проваджень залишалися з минулих років (всього 1 091), з них судом було розглянуто 420, в яких винесено 153 вироки (у 14%), за якими 149 осіб засуджено та 7 виправдано, 41 провадження повернуто прокурору, 67 закриті, 159 – направлено для визначення підсудності. Залишок нерозглянутих проваджень на кінець звітного періоду – 671 (або 61,5%). Показово, що залишок нерозглянутих проваджень збільшується з кожним роком.
У 2018-му на розгляді в судах перебувало вже 1 181-е провадження, з них 505 надійшли в звітному році. З цієї загальної кількості судом розглянуто 242 провадження, з винесенням 100-а вироків (8,4%), за якими засуджено 101 особу та 4 виправдано, 28 проваджень повернуто прокурору, 50 – закриті, 60 – направлені для визначення підсудності. Залишок нерозглянутих проваджень на кінець звітного період склав – вже 939 (79,5%), що більше, ніж у 2017 році.
У 2019 році на розгляді в судах перебувало 1 164 провадження, з них 247 надійшли у поточному році, тобто менше ніж у 2017 і 2018 роках. із загальної кількості судом розглянуто 212 проваджень (тобто, знову ж таки, з кожним роком, починаючи з 2017 все менше), з винесенням 82-х вироків (7%), за якими засуджено 84 особи та 3 виправдано, 21 провадження повернуто прокурору, 74 – судом закриті, 35 – направлені для визначення підсудності. Залишок нерозглянутих проваджень на кінець звітного період склав – 952 (81,8%), що, знову ж таки, більше, ніж у 2018 році, і цей показник теж росте з року в рік.
Джерело: Юридичний вісник України
