Судова практика
Отримання згоди профспілкового органу на звільнення члена такого органу необхідне й у разі його відмови від продовження роботи через зміну істотних умов
18 травня 2020 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/11887/15-ц залишив без задоволення касаційну скаргу роботодавця, що звільнив працівника, який у визначений законом двомісячний термін не відмовлявся від роботи в нових умовах праці.
Працівник звернувся до суду з позовом до державного підприємства (ДП) та просив визнати недійсним наказ про припинення з ним трудового договору, поновити його на роботі, визнати недійсним запис в трудовій книжці про звільнення, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду.
Свої вимоги мотивував тим, що він головою ДП було ухвалено наказ «Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників», на підставі якого вирішено перевести підрозділи та робочі місця працівників з одного міста до іншого.
Позивач був членом виборного профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП , тому начальник служби управління персоналом ДП направив на адресу первинної профспілкової організації подання з проханням надати згоду на звільнення позивача із займаної посади з квітня 2015 р. за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, яка повідомила роботодавця про те, що не надає згоди на звільнення позивача, оскільки подання про надання згоди на звільнення працівника з роботи передувало закінченню встановленого трудовим законодавством двомісячного строку, протягом якого працівники мають право надати згоду або відмовитися від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.
Наказом ДП в квітні 2015 р. позивача було звільнено із займаної посади за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (у зв’язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці).
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено. Апеляційним судом рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково – поновлено позивача на посаді, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодовано матеріальну шкоду. Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача, який був членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації, проведено з порушенням вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
У касаційній скарзі відповідач наполягав, що попередня згода виборного профспілкового органу на звільнення працівника, про яку йдеться в ч. 3 ст. 252 КЗпП України, жодним чином не стосується передбаченого ч. 3 ст. 32 КЗпП України порядку запровадження змін в організації виробництва і праці.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що звільнення працівника у зв’язку із його відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці не можна віднести ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Передбачена ч. 3 ст. 252 КЗпП України й ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов’язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, поширюється на випадки його звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
У цій справі працівник у визначений законом двомісячний строк не відмовлявся від роботи в нових умовах праці. До того ж його звільнення як члена виборного профспілкового комітету первинної профспілкової організації відбулося з порушенням ч. 3 ст. 252 КЗпП України й ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Підготував Леонід Лазебний
