Судова практика
Потерпілий у ДТП має право на відшкодування шкоди за рахунок страховика заподіювача шкоди в межах непокритого іншим видом страхування збитку
6 травня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/173/19 залишив без задоволення касаційну скаргу особи, яка просила відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Потерпілий у ДТП пішохід звернувся до суду з позовом до страхової компанії, в якому просив стягнути шкоду у вигляді неотриманого доходу за період тимчасової непрацездатності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяним внаслідок ДТП, пеню за прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання, три проценти річних, інфляційні втрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що цивільно-правова відповідальність водія на момент ДТП була застрахована у страховій компанії, яка повинна відшкодувати йому неотриманий дохід за період тимчасової непрацездатності, проте відповідач відмовив у такій виплаті, посилаючись на те, що йому було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до чинного законодавства.
Рішенням районного суду позов задоволено.
Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено рішення про часткове задоволення позову в розмірі невідшкодованої за рахунок соціальної допомоги шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою позивачем працездатності.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не було враховано, що соціальна допомога по тимчасовій втраті працездатності є видом матеріального забезпечення, яке виплачується з метою соціального захисту особи. Однак відшкодування шкоди та соціальний захист є різними правовими категоріями і не можуть вважатися тотожними. Вказував, що виплата особі матеріального забезпечення з метою її соціального захисту не припиняє деліктного зобов`язання.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються у відповідних встановлених законом розмірах (ст. 25 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Тлумачення ст.ст. 22, 23, 25 Закону дає можливість зробити висновок, що позивач, працюючи за трудовим договором, має право на відшкодування за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов’язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу – неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства про працю.
З урахуванням того, що позивачу була виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності, суд апеляційної інстанції правильно обчислив розмір неотриманого доходу за період тимчасової непрацездатності, який підлягав відшкодуванню за рахунок страховика забезпеченого транспортного засобу.
При цьому Верховний Суд врахував те, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» та ст. 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування.
Оскільки позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», то доводи касаційної скарги про те, що отримання соціальної допомоги не є відшкодування завданої шкоди здоров’ю під час ДТП, є безпідставним, не узгоджуються з положеннями ст.ст. 22, 23 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначається шкода, яка підлягає відшкодованню.
Підготував Леонід Лазебний
