Судова практика
Суд може вирішити питання про місце проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків одночасно з вимогою про розірвання шлюбу за відсутності спору про проживання дитини
15 січня 2020 р. Верховний Суд у справі № 200/952/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги чоловіка на рішення про розірвання шлюбу.
У січні 2018 р. дружина звернулась до суду із позовом до свого чоловіка, в якому просила суд розірвати шлюб та залишити неповнолітню дитину проживати разом з нею.
Заочним рішенням районного суду позовні вимоги задоволено з тих мотивів, що сторони не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, сторони мають різні погляди на сімейне життя, подальше збереження сім`ї є неможливим.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд не погодився із доводами апелянта про те, що місцевий суд фактично вирішив спір про місце проживання неповнолітньої дитини, оскільки вимоги про встановлення місця проживання неповнолітньої дитини позивачем не ставилось, а лише заявлялася вимога про залишення проживання неповнолітньої дочки сторін із матір`ю.
У липні 2019 р. чоловік подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення районного суду та постанову апеляційного суду, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з тих мотивів, що судом першої інстанції не було надано строк на примирення, фактично вирішено питання про визначення місця проживання дитини, незважаючи на те, що такої вимоги в позовні не заявлено. Крім того, на думку скаржника, судом не було враховано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи може застосовувати суд для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Надання строку для примирення є лише правом суду, а не його обов`язком.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Скаржник не подавав до місцевого суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір`ю, заява про перегляд заочного рішення та апеляційна скарга, подана скаржником на рішення місцевого суду, таких доводів також не містять.
Оскільки місцевий суд під час розгляду цієї справи не вирішував питання про визначення місця проживання дитини, а спору щодо її проживання не було, суд міг вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Підготував Леонід Лазебний
