Юридична практика
«Справа Корнацького» — це вирок НАБУ, САП і ВАКС. Частина 2
Закінчення. Початок
Олена Бабікова, директорка НДІ проблем досудового розслідування, професорка, адвокатка АО «DEFENSORES», д.ю.н.
Народного депутата України VIII скликання А. О. Корнацького, НАБУ і САП «притягнули до кримінальної відповідальності» за начебто зловживання владою або службовим становищем — 18.01.2023 року.
50. Проігноровано роз’яснення Комітету ВРУ від 18.12.2018 щодо «правової невизначеності» терміну «забезпечені житлом» та рішення Комітету від (13.04.2016 щодо Кишкаря П. М. щодо Савки І. І.), які підтверджують, що право на компенсацію реально перевірялося, а формальне місце проживання без можливості проживати визнавалося підставою для виплати.
51. Незаконний склад суду / порушення підсудності та підслідності: якщо ст. 482-2 КПК до обвинуваченого не застосовна, не було підстав для досудового розслідування НАБУ/САП та колегіального розгляду справи у ВАКС як щодо народного депутата — (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК; справа Sokurenko and Strygun, §24).
52. Перелічено тринадцять підстав недопустимості експертиз НАБУ, проте жодну не спростовано по суті (рішення ЄСПЛ у справах Ajdarić, §§47–52; Sytnyk, §§77–82; Bykov [ВП], §89; Gäfgen [ВП], §164).
53. У вироку сума 914 590 грн за період по 28.08.2019 — комбінація суми одного документа з періодом іншого, якої немає в жодному доказі; вибір суми не мотивовано (п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК).
54. Відмова допитати свідків захисту щодо пожежі, непридатності квартири для проживання та роздільного проживання — порушення рівності сторін (рішення ЄСПЛ у справах Murtazaliyeva [ВП], §§139, 158; Borisova, §§47–48; Topić, §48; Kasparov, §§64–65).
55. Допустимі висновки експертів захисту (Квашніна І. О., Величко Ю. Г.) відкинуто без мотивів на користь недопустимих висновків обвинувачення, що є порушенням ст. 101 КПК та вимог щодо вмотивованості судового рішення.
56. Центральний довід про застосовну редакцію ст. 35 Закону відхилено одним абзацом (ст. 152 Конституції) всупереч обов’язку не застосовувати неконституційні норми (ВП ВС 09.06.2022 № 520/2098/19; ВС 10.12.2024 № 240/19209/21; ОП КАС ВС 24.02.2026 № 160/6949/20; ППВСУ № 9 від 01.11.1996), що порушує ст. 370, п. 1 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК (рішення ЄСПЛ у справах Ruiz Torija, §§29–30; Pronina, §25; Шабельник (№2); Moreira Ferreira (№2) [ВП], §§84– 85; Yalçınkaya [ВП], §§337–341).
57. Не досліджено ухвали про продовження строків і постанови про виділення матеріалів (ОП ККС ВС 17.02.2025 № 283/1638/23); провадження не закрито за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
58. Не застосовано наслідки спливу давності: вирок від 28.11.2025 ухвалено через понад рік після закінчення п’ятирічного строку за ч. 1 ст. 364 КК.
59. Проігноровано стандарт розумного сумніву (ч. 3 ст. 62 Конституції; ст. 17 КПК; рішення ЄСПЛ у справі Barberà, §77) за наявності окремої думки судді Ткаченка О. В. про виправдання.
60. Суперечність із власною практикою: головуюча у 2021 р. ухвалила виправдувальний вирок за тотожним механізмом компенсації (справа Левуса № 991/5181/20), а у 2025 р. — обвинувальний, без пояснення зміни підходу (Serkov, §§ 40–42; Lupeni [ВП], § 116).
61. Незаконний склад суду у підготовчому провадженні: право на колегіальний розгляд (п. 2 ч. 2 ст. 31 КПК) роз’яснено лише наприкінці засідання 21.01.2025, і відсутнє у пам’ятці про права (ст.ст. 42, 345 КПК); клопотання про закриття провадження, повернення обвинувального акта та скарги на постанови про групи прокурорів розглянуті головуючою одноособово, а після клопотання підготовче засідання заново не проводилося (ст. 35 КПК).
62. Маніпуляції з автоматизованим розподілом: судді Ткаченко О.В. і Федоров О.В. 15.10.2024 та 05.11.2024 виключені як такі, що не мають спеціалізації, але 23.01.2025 включені до колегії (ст. 35 КПК).
63. Скарги на постанови про зміну груп прокурорів не розглянуті по суті ні у підготовчому засіданні, ні у вироку — з посиланням на неоскарження за ч. 6 ст. 36 КПК, хоча постанови стали відомі захисту лише після відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК, а ст.ст. 303, 309 КПК передбачають їх оскарження саме у підготовчому засіданні — відмова в доступі до правосуддя.
64. Ухвала від 21.01.2025 про відмову в закритті провадження: доводи розглянуті частково; питання строків у «фактовому» провадженні визнано таким, що виходить за межі підготовчого засідання; розумні строки не оцінено; резолютивна частина — щодо п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК замість заявленого п. 10; у вироку (п. 5.1) доводи про строки залишені без оцінки, як і заперечення захисту на ухвали слідчих суддів про продовження строків.
65. Відмовлено у витребуванні матеріалів №42018000000002581 (ухвала 21.01.2025), у яких містяться докази перевірок Апаратом і Комітетом підстав виплат та процесуальні підстави долучення бухгалтерських документів; не досліджено надані захистом копії матеріалів провадження, які прокурор не долучив до справи.
66. Не розглянуто клопотання про допит директорів ДП Трофименка Л. С. і Тучі В. В. (умови укладення договорів, відсутність тиску); відмовлено у допиті Зайчука В.О. (керівник Апарату станом на 2014 р.), експертів Аханкіної Т. О., Квашніної І. О., Величка Ю. Г., Крикливенка Т. Я.; показання Слишинського В. І., Боднара П. О., Мещерякова В. В., Азатьяна В. А. у вироку викладено всупереч їх фактичному змісту (журнали засідань 28.04.2025, 02.06.2025).
67. Не взято до уваги висновок фахівця у галузі кримінального права Берзіна П. С. від 26.03.2025 щодо наслідків порушення ст. 482-2 КПК — з посиланням на jura novit curia та Закон «Про судову експертизу» замість Закону «Про наукову і науково-технічну експертизу»;
68. Суперечливі висновки щодо квартири на Ярославовому Валу: під час розгляду — «пожежа підтверджена належними доказами, період ремонту не має значення» (підстава відмови у свідках), у вироку «непридатність не доведена»; довідка КП «Київтеплоенерго» нерелевантна (квартира без квартирних лічильників; період з 01.05.2018 не охоплює 2017 р.).
69. Критерій «придатності для проживання» підмінено «документальним» статусом: використання квартири під офіс ототожнено з «промисловим виробництвом» (ч. 1 ст. 383 ЦК), а висновок комісійної будівельно-технічної експертизи (т. 11, а.с. 97–110: приміщення нежитлове, без кухні та ванної) відкинуто.
70. Не досліджено істотні умови договорів (ст. 94, 349 КПК) та рух коштів після їх надходження на рахунок ДП; розділ IV вироку не містить посилання на жоден первинний документ руху коштів (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК); замість стандарту «поза розумним сумнівом» застосовано стандарт «вірогідності доказів» (ст. 79 ГПК), а «відмітці» у платіжних дорученнях без пояснення надано перевагу над нормативними актами і договорами.
71. Залишено без оцінки докази захисту: відповідь Апарату ВРУ від 09.05.2025 №07/8- 20225/109189 про відсутність будь-якого боргу, відповідь № 07/9-2025/109188 (розпорядник коштів, незатверджені кошториси), звернення від 20.08.2019 і лист ДП від 29.08.2019 №15-5/16-176 про повний розрахунок; при цьому цивільний позов на 914 590 грн задоволено.
72. Покарання: не мотивовано незастосування ст.ст. 69, 74, 75 КК; обмеження для корупційних злочинів (Закон № 1698-VII від 14.10.2014) набрали чинності 25.01.2015 — після початку інкримінованого періоду, ст.ст. 4, 5 КК (lex mitior) не застосовано; реальне позбавлення волі особи 72 років з хронічним захворюванням, без судимостей, з 94-річною матір’ю на утриманні — явно несправедливе через суворість (ст. 414 КПК; ст. 3 Конвенції).
73. У вироку не зазначено прокурора Стельмаха А. В., який брав участь у засіданнях 19.12.2024 та 26.09.2025 — п. 6 ч. 2 ст. 374 КПК.
Окрема думка судді Ткаченка О.В. — розумний сумнів, зафіксований пером судді. Про весь наведений вище перелік порушень зручно сказати: «це позиція захисту». Саме так НАБУ, САП і ВАКС відповідають на будь-які доводи вже багато років. У «справі» Корнацького ця відповідь не працює — і не працює з однієї причини.
Суддя ВАКС Ткаченко О.В. входив до тієї самої колегії. Він сидів у тому самому процесі, дослідив ті самі докази, вислухав тих самих свідків, читав ті самі експертизи і ті самі платіжні доручення. І дійшов протилежного висновку: Корнацький підлягає виправданню. Свою позицію він виклав письмово, вмотивовано, у процесуальному документі, який долучений до матеріалів справи, — в окремій думці.
Це не риторика захисника і не «думка сторони», яку можна відхилити одним абзацом. Це юридичний факт, створений самим судом. І він має точний правовий наслідок.
Частина третя статті 62 Конституції України сформульована імперативно: «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Статті 17 і 62 КПК України відтворюють цей припис як засаду презумпції невинуватості, а стандарт доведеності «поза розумним сумнівом» сформульований Європейським судом з прав людини ще у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberà, Messegué and Jabardo v. Spain, рішення від 06.12.1988, §77): тягар доведення лежить на обвинуваченні, а будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого.
Тепер поставмо просте запитання. Якщо третина професійного складу суду, дослідивши той самий доказовий матеріал у тому самому процесі, дійшла висновку про відсутність складу злочину, — то про яку доведеність «поза розумним сумнівом» взагалі йдеться? Сумнів тут не гіпотетичний і не «адвокатський». Він виник усередині самої колегії, викладений на папері і підписаний суддею.
Окрема думка судді Ткаченка О.В. цінна і ще одним. Саме вона зафіксувала те, що визначає долю всієї «справи«: відомості до ЄРДР 18.01.2023 внесено неуповноваженою особою — детективом, а не Генеральним прокурором, як того імперативно вимагає стаття 482-2 КПК України щодо діяння, вчиненого народним депутатом України.
Читайте також: Провокація злочину
Тобто про незаконність самого початку кримінального провадження щодо Корнацького сказав не захист. Це констатував суддя ВАКС — у документі, який лежить у томі справи поруч із вироком.
А наслідок такого порушення давно визначений Верховним Судом: Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у постановах від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 та від 04.10.2021 у справі № 724/86/20 визначила, що недотримання належної правової процедури має наслідком недопустимість доказів, зібраних неуповноваженими особами (органом), на підставі статті 86, пункту 2 частини третьої статті 87 КПК України. Не окремих доказів — усього масиву.
Двоє суддів, які підписали вирок, доводів свого колеги по суті не спростували. Вони їх просто не поділили, обійшовшии це питання контраверсійними та суперечливими умовисновками. Але кримінальний процес — не голосування і не арифметика «двоє проти одного«: більшість не усуває сумніву, вона лише демонструє, що сумнів існує.
І останнє про цей документ. Окрема думка ухвалена в резонансній справі, у політично чутливому провадженні, під публічним тиском очікування «посадок», проти позиції двох колег по колегії. Для цього потрібна не лише юридична кваліфікація, а й особиста мужність. Саме такою мужністю — здатністю сказати «не доведено» тоді, коли не доведено, — і вимірюється суд. У «справі» Корнацького її вистачило одному судді з трьох.
Замість висновку. Кожне з перелічених порушень окремо — і всі вони в сукупності — мали б мати один-єдиний логічний і юридичний результат: закриття кримінального провадження на більш ранній стадії судового розгляду або ж виправдувальний вирок.
Це навіть не питання оцінки доказів — це питання прямої дії закону. Внесення відомостей до ЄРДР неуповноваженою особою і збирання всієї доказової бази у 2018–2022 роках до реєстрації провадження про інкриміноване діяння означає недопустимість усіх доказів (частина третя статті 214, статті 86, 87 КПК України) — а справи без доказів не існує.
Сплив строків досудового розслідування має єдиний передбачений законом наслідок — закриття провадження (пункт 10 частини першої статті 284 КПК України).
Недоведеність тяжких наслідків руйнує кваліфікацію за частиною другою статті 364 КК України арифметично, без будь-якого тлумачення. Нікчемність редакції статті 35 Закону «Про статус народного депутата України», покладеної в основу обвинувачення, знімає саму подію правопорушення. А сплив строків давності виключає покарання незалежно від усього іншого. Будь-якого одного з цих пунктів достатньо для припинення переслідування. Їх — десятки.
Коли підстав для виправдання набирається сім десятків, це вже не «спірна справа». Це діагноз якості обвинувачення — і якості суду, який його прийняв та виніс обвинувальний вирок. Не докір. Не штраф. Позбавлення волі. Тільки вдумайтеся в це. Про вироки ВАКС уже ходять легенди.
Достеменно невідомо, яким Кримінальним процесуальним кодексом цей суд користується і якій логіці підпорядковується. І це не фігура мови: коли норми прямої дії — частина третя статті 214, пункт 10 частини першої статті 284 КПК України, стаття 49 КК України — не спрацьовують у жодному з випадків, де вони мали спрацювати, питання виникає вже не до конкретного вироку, а до самої установи.
акон в Україні один для всіх. У ВАКС він, вочевидь, діє в редакції, невідомій ні захисту, ні Верховному Суду, ні Європейському суду з прав людини. Тому подальший судовий перегляд у цій справі перевірятиме не лише вирок щодо А. О. Корнацького. Він перевірятиме, чи є українська антикорупційна юстиція судом — чи механізмом оформлення заздалегідь ухвалених рішень.
Верховенство права перевіряється не в простих справах, а саме в таких, як ця. І поки що єдиним документом у цій «справі», який відповідає Конституції України, КПК України та здоровому глузду, залишається окрема думка судді Ткаченка О. В.: Корнацький підлягає виправданню.
Джерело: Юридичний вісник України
