Думка експерта
Вирок на сотні сторінок за лічені години. Частина 2
Закінчення. Початок
Справедливе правосуддя забезпечується багатьма складовими, серед яких особливе місце посідає належна правова процедура розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Проєкт вироку: допустима підготовка чи підміна наради суддів?
Правила ухвалення судового рішення не забороняють судді готуватися до завершального судового засідання: вивчати матеріали провадження, систематизувати докази, аналізувати законодавство і судову практику, робити нотатки, формувати структуру майбутнього рішення та готувати один або кілька його проєктів.
Касаційний кримінальний суд неодноразово зазначав, що саме по собі попереднє опрацювання матеріалів і підготовка альтернативних проєктів рішення не свідчать про порушення таємниці нарадчої кімнати. Проте попередня підготовка не тотожна остаточному ухваленню вироку.
Проєкт, підготовлений суддею, відображає його попереднє особисте бачення. У разі колегіального розгляду він не враховує остаточних позицій інших суддів, результатів обговорення та голосування. Інші члени колегії можуть мати власні проєкти, іншу оцінку доказів, інше розуміння правової кваліфікації або пропонувати зміни до мотивів і резолютивної частини.
Тому в нарадчій кімнаті має відбутися реальне обговорення питань, передбачених ст. 368 КПК, вибір або формування спільної правової позиції, внесення змін до проєкту, узгодження формулювань, перевірка внутрішньої несуперечливості тексту та його підписання. Усе це об’єктивно потребує достатнього часу.
Попередній проєкт також не може остаточно врахувати останнє слово обвинуваченого. Якщо під час останнього слова повідомлено про нові істотні обставини, суд зобов’язаний відновити з’ясування обставин та перевірку їх доказами, після чого знову провести дебати і надати останнє слово. Отже, до завершення цієї процесуальної стадії остаточний зміст вироку не може вважатися незмінним.
Якщо всі істотні питання обговорені, остаточно вирішені та оформлені до виходу суду в нарадчу кімнату, така підготовка перетворюється на підміну передбаченої законом процедури. У цьому випадку нарадча кімната втрачає своє призначення і стає лише місцем формального підтвердження заздалегідь прийнятого рішення.
Отже, допустимим є попередній робочий проєкт, але не остаточно узгоджений і підписаний повний текст вироку, сформований до завершення судового розгляду та поза процесуальними межами нарадчої кімнати.
Сотні сторінок за лічені години: темпоральний критерій належної правової процедури
КПК України не встановлює мінімального чи максимального часу перебування суду в нарадчій кімнаті. Такий підхід є логічним: просте провадження щодо одного епізоду неможливо порівнювати зі складною багаторічною справою, у якій досліджено великий обсяг доказів, вирішуються численні кримінально-правові та процесуальні питання, а текст вироку складається із сотень сторінок.
Відсутність нормативу, однак, не означає, що тривалість наради взагалі не має юридичного значення. Перебування суду в нарадчій кімнаті має бути підпорядковане єдиній меті — ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку з дотриманням належної процедури.
Час, необхідний для ухвалення, складання, виготовлення і підписання вироку, залежить, зокрема, від таких чинників.
– Складність і обсяг кримінального провадження. Значення мають кількість епізодів, обвинувачених, правових кваліфікацій, цивільних позовів та інших питань, які суд повинен вирішити.
– Кількість і характер правових питань. Використання оцінних понять, бланкетних диспозицій, необхідність аналізу значного масиву регуляторних актів або відсутність єдності судової практики збільшують обсяг інтелектуальної роботи.
– Обсяг доказів. Чим більше доказів досліджено, тим більше часу потрібно для оцінки кожного з них за критеріями належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності — за критеріями достатності й взаємозв’язку.
– Склад суду. Колегіальний розгляд потребує обговорення, зіставлення позицій, голосування, узгодження спільного тексту та, за потреби, підготовки окремої думки.
– Обсяг і структура мотивувальної частини. Значення має не лише кількість сторінок, а й кількість самостійних висновків, оцінених доказів, розглянутих доводів та вирішених клопотань.
– Технічні й організаційні чинники. Остаточний текст необхідно відредагувати, перевірити, належно оформити, надрукувати та підписати.
– Характер справи та її суспільне значення. Резонанс не змінює стандарту доказування, але підсилює вимогу до ясності, точності та переконливості мотивування. Судова практика, в якій короткий час перебування в нарадчій кімнаті не визнавався порушенням, стосувалася рішень незрівнянно меншого обсягу та складності. В одному випадку мотивувальна частина складалася лише з кількох абзаців; в іншому повний текст вироку налічував кілька сторінок і містив стислий виклад обмеженого кола доказів. Такі приклади не можуть механічно переноситися на провадження, у якому повний текст вироку перевищує, наприклад, 900 сторінок, мотивувальна частина містить понад п’ять тисяч пронумерованих пунктів, а суд перебуває в нарадчій кімнаті менш як дві години.
Не існує універсальної формули «кількість сторінок за годину». Сам по собі великий обсяг вироку також не доводить його якості, як і короткий текст не свідчить про поверховість. Проте критична невідповідність між обсягом роботи та фактично доступним часом є об’єктивним індикатором, який не можна ігнорувати.
За такий проміжок суд повинен не лише фізично надрукувати текст. Він має після завершення останнього слова обговорити всі питання, передбачені ст. 368 КПК, оцінити докази, вирішити заяви щодо їх допустимості, узгодити позиції членів колегії, сформулювати мотиви, внести правки, перевірити відповідність мотивувальної і резолютивної частин, надрукувати та підписати остаточний документ.
Читайте також: Клопотання, подане у порядку виконання вироку, не може бути повернено рішенням суду для належного оформлення
Тому, коли виконання всього цього комплексу дій у зафіксованих часових межах виходить за межі об’єктивно можливого, виникають обґрунтовані сумніви, що повний текст був остаточно сформований до виходу суду в нарадчу кімнату або до завершення судового розгляду.
Попередньо підготовлений проєкт може пояснити, чому суд не набирав сотні сторінок із чистого аркуша. Але він не пояснює відсутності часу для обговорення, остаточного узгодження, змістовного редагування, перевірки та підписання повного тексту.
Фізична наявність повного тексту і тотожність його примірників
Зі змісту ч. 15 ст. 615 КПК випливає, що під час проголошення резолютивної частини повний текст вироку вже має бути складений і підписаний. Отже, він повинен фізично існувати як завершений документ до виходу суду з нарадчої кімнати.
Проголошення резолютивної частини має відбуватися саме як проголошення частини повного вироку, а не самостійного документа, який згодом буде доповнений мотивами. Наявність у суду повного підписаного тексту під час проголошення є практичним підтвердженням дотримання встановленої законом послідовності.
Відсутність будь-яких ознак фізичної наявності багатосторінкового повного тексту під час проголошення не є самодостатнім доказом порушення, однак у поєднанні з критично коротким часом перебування в нарадчій кімнаті може посилювати обґрунтовані сумніви щодо місця і моменту його остаточного складання.
Окремої уваги потребують випадки, коли примірник вироку, вручений учаснику судового розгляду, істотно відрізняється за обсягом від примірника, долученого до матеріалів кримінального провадження або внесеного до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Різна кількість сторінок не завжди означає різний зміст: вона може пояснюватися форматом друку, полями, шрифтом, одностороннім або двостороннім розміщенням тексту. Тому перевіряти слід саме текстове наповнення документів.
Водночас Касаційний кримінальний суд виходить із того, що текст проголошеного вироку та текст, який міститься у матеріалах провадження, мають бути ідентичними. Допустимими можуть бути лише несуттєві відмінності, що не стосуються обсягу рішення та фактів і мотивів, якими обґрунтовується або спростовується винуватість особи.
Істотна розбіжність між примірниками потребує перевірки того, який саме текст було ухвалено і підписано в нарадчій кімнаті, який вручено учасникам та який оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Для такої перевірки можуть мати значення журнал і технічний запис судового засідання, час виходу суду до нарадчої кімнати та початку проголошення, паперовий примірник із підписами, електронний файл і його метадані, час накладення електронних підписів, реєстрації документа та порівняння всіх наявних версій тексту.
Правові наслідки порушення правової процедури
Ухвалення, складання, виготовлення або підписання повного тексту вироку поза межами нарадчої кімнати не можна зводити до технічного недоліку. Таке порушення стосується самої форми здійснення правосуддя і здатне поставити під сумнів незалежність, безсторонність та об’єктивність процесу формування рішення.
Належна правова процедура є складником верховенства права. Вона вимагає, щоб суд діяв на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією та законом. Відступ від чітко встановленої послідовності ухвалення вироку створює ризик того, що:
- остаточна позиція суду сформувалася до завершення судового розгляду;
- останнє слово обвинуваченого не могло реально вплинути на рішення;
- питання, передбачені ст. 368 КПК, не були належно обговорені та вирішені;
- члени колегії не мали реальної можливості висловити й узгодити свої позиції;
- підписано не той текст, який був колегіально ухвалений; – мотивувальна частина формувалася після проголошення результату;
- порушено таємницю наради суддів і право особи на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними є порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Порушення процедури ухвалення вироку має оцінюватися саме з погляду його впливу на законність рішення та загальну справедливість судового розгляду.
Коротка тривалість наради сама по собі не є автоматичною підставою для скасування вироку. Проте в поєднанні з обсягом і складністю рішення, відсутністю часу для обов’язкових процесуальних дій, ознаками складання окремої резолютивної частини, відсутністю фізично наявного повного тексту або істотними розбіжностями між його примірниками вона може становити сукупність обставин, яка підтверджує порушення належної правової процедури.
Висновки
Виходячи із загальних засад кримінального провадження, необхідності виконання судом його завдань, забезпечення права на захист та ефективного апеляційного і касаційного перегляду, учасники провадження мають право оцінювати дотримання встановленої законом процедури ухвалення, складання та проголошення вироку. Недотримання цієї процедури здатне порушити право на справедливий суд.
При цьому слід виходити з такого:
– ухвалення вироку має відбуватися виключно в нарадчій кімнаті. Саме там суд вирішує питання, передбачені ст. 368 КПК, оцінює докази, проводить нараду та голосування;
– складання, виготовлення і підписання повного тексту вироку є невіддільними елементами його ухвалення. Вони повинні відбутися після виходу суду до нарадчої кімнати та до повернення в зал судового засідання;
– таємниця наради суддів є не формальністю, а гарантією незалежності та безсторонності суду. Вона охоплює не лише заборону присутності сторонніх осіб, а й спеціальний порядок формування остаточного рішення;
– КПК України не передбачає складання резолютивної частини вироку як окремого процесуального документа. Закон не встановлює можливості окремо видавати сторонам або вносити до Реєстру документ «Вирок (резолютивна частина)»;
– в умовах воєнного стану суд може проголосити лише резолютивну частину вироку, але виключно після складання та підписання його повного тексту. Спрощується проголошення, а не ухвалення вироку;
– попереднє складання одного або кількох проєктів судового рішення допускається, але не може підміняти нараду суддів. Остаточна оцінка доказів, узгодження позицій, вирішення передбачених законом питань (ст. 368 КПК), внесення змін, формування мотивів і підписання повного тексту мають відбутися в нарадчій кімнаті;
– КПК України не встановлює єдиного нормативу тривалості наради суддів. Необхідний час залежить від складності провадження, обсягу доказів, кількості правових питань, складу суду, структури та обсягу вироку;
– очевидний темпоральний дисонанс між обсягом вироку та часом перебування суду в нарадчій кімнаті створює обґрунтовані сумніви щодо дотримання процедури. Особливо це стосується ситуацій, коли за менш ніж дві години нібито ухвалено, складено, перевірено, надруковано та підписано повний текст обсягом понад 900 сторінок із багатотисячною структурою мотивування;
– такий часовий дисонанс слід оцінювати не ізольовано, а в сукупності з іншими даними: фізичною наявністю повного тексту під час проголошення, підписами суддів, метаданими електронного документа, часом його реєстрації та ідентичністю різних примірників;
– ухвалення або остаточне складання вироку поза нарадчою кімнатою є порушенням належної правової процедури. Якщо воно перешкодило або могло перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого рішення, таке порушення має визнаватися істотним у розумінні ст. 412 КПК.
Отже, час у нарадчій кімнаті не є простим хронометражем суддівської роботи. Він наповнений процесуальним змістом і відображає реальну можливість суду здійснити ті дії, без яких не може існувати законний, обґрунтований і вмотивований вирок.
Коли великий за обсягом і складністю вирок формально «вміщується» у критично малий проміжок часу, питання про місце та момент його ухвалення перестає бути припущенням побутового характеру. Воно стає питанням дотримання належної правової процедури — а отже, і законності самого вироку.
Зоя Загиней-Заболотенко д.ю.н., професорка, завідувачка відділу проблем
кримінальної юстиції та кримінології Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України
Микола Мельник, д.ю.н., професор, адвокат
Джерело: Юридичний вісник України
