Судова практика
Прокурор має право ініціювати касаційний перегляд в інтересах засудженого чи потерпілого задля забезпечення законності судового контролю
30 вересня 2026 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 229/188/22 задовольнила касаційну скаргу прокурора в інтересах засудженого на ухвалу апеляційного суду, якою вирок залишено без змін.
Цим вироком особу було визнано винуватою та засуджено за ухилення від відбування громадських робіт, а також за повторну крадіжку, вчинену з проникненням у сховище.
Засуджений подав апеляційну скаргу, в якій вказав новий номер мобільного телефону. Проте апеляційний суд продовжив надсилати SMS-повідомлення про призначення судових засідань на старий номер. На новий номер сповіщення не надходили. Докази отримання засудженим поштових повідомлень у матеріалах справи також відсутні.
Попри це, апеляційний суд розглянув справу без участі скаржника. Суд визнав його належним чином повідомленим, мотивуючи це тим, що засуджений не з’явився та не просив про відкладення розгляду, а прокурор не заперечував проти такого розгляду.
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати рішення апеляційного суду через істотне порушення кримінального процесуального закону та призначити новий апеляційний розгляд. Він зазначив, що, як сторона кримінального провадження, має право оскаржувати визначені ст. 424 КПК судові рішення в інтересах обвинуваченого, якщо було порушено його право на захист.
КАС передав справу Великій Палаті, оскільки вважав, що необмежене право прокурора оскаржувати судові рішення (зокрема в інтересах засудженого) створює умови для зловживань та є неефективним.
Проаналізувавши положення Конституції, КПК та Закону № 1697-VII щодо оскарження судових рішень у кримінальному провадженні та права прокурора на апеляційне та касаційне оскарження, Верховний Суд зазначив, що подання прокурором касаційної скарги в інтересах засудженого чи потерпілого через істотні процесуальні порушення не є представництвом їхніх інтересів і не змінює його процесуального статусу.
У цьому випадку прокурор не замінює волевиявлення сторін, а виконує обов’язок щодо сприяння ухваленню законного рішення та реалізує функцію публічного обвинувачення, яка забезпечує законність судового контролю під час перегляду справи.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає згоди засудженого чи потерпілого для подання прокурором касаційної скарги в їхніх інтересах. Тому суд не може запроваджувати таку умову через тлумачення норм.
На цій основі Велика Палата виснувала, що прокурор має право оскаржувати судові рішення на користь засудженого, якщо вважає, що під час кримінального провадження порушили його права. Таке право відповідає завданням прокуратури, вимогам кримінального процесуального закону та обов’язку прокурора діяти об’єктивно.
З огляду на це, підстав для відступу від висновку щодо застосування п. 20 ч. 2 ст. 36 і п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК Велика Палата не знайшла.
Під час розгляду справи у Великій Палаті засуджений підтвердив, що не знав про дату, час і місце апеляційного засідання. Суд зауважив, що через неналежне повідомлення чоловік не зміг особисто взяти участь у розгляді власної апеляційної скарги, пояснити свою позицію та навести аргументи. Це порушило його право на захист і стало підставою для скасування рішення апеляційного суду.
Отже, Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу прокурора задовольнила, скасувала ухвалу апеляційного суду та призначила новий апеляційний розгляд.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
