Судова практика
Дитина, народжена після загибелі військовослужбовця, може отримати частку грошової допомоги через розподіл виплат з іншими отримувачами за згодою чи в суді
Виплата одноразової грошової допомоги дитині, народженій після загибелі військовослужбовця: право дитини на частку допомоги реалізується через перерозподіл коштів із фактичними отримувачами (за згодою або в суді), а не через повторний розгляд Міноборони заяви про допомогу
15 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 420/34103/25 задовольнив касаційну скаргу Міноборони на судові рішення, якими зобов’язано відомство повторно розглянути заяву про призначення допомоги доньці, яка народилася після смерті батька-військовослужбовця.
Мати дівчинки оскаржила відмову Міноборони у виплаті 15 млн грн за загиблого військового. Рішення відомства обґрунтовувалося тим, що допомогу вже розподілено між його батьками та дружиною.
Суди попередніх інстанцій задовольнили позов з тих мотивів, що донька військовослужбовця, яка народилася після його загибелі, має право на одноразову грошову допомогу, і попередня виплата коштів іншим членам сім’ї не є підставою для відмови. Суди вказали на суперечність між Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» і ст. 16-3 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та захистили індивідуальне право дитини на допомогу.
Міноборони в касаційній скарзі не заперечувало права дитини на частку допомоги. Проте відомство зазначило, що після виплати всієї суми іншим родичам це право реалізується через перерозподіл коштів, а не через додаткове фінансування з держбюджету.
Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо наявності у малолітньої доньки права на одноразову грошову допомогу, але не погодився щодо задоволення позову з такими вимогами.
Суд не побачив суперечностей між Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 3515-IX та ст. 16-3 Закону № 2011-XII, оскільки перехідні положення нового закону діють лише тоді, коли допомогу ще нікому не призначали, а в цій справі виплату було призначено до набрання чинності Законом № 3515-IX.
Верховний Суд зазначив, що Закон № 3515-IX розширює часові межі свого застосування, але не створює додаткових бюджетних зобов’язань для держави в межах одного випадку загибелі військового. Тому право дитини на допомогу не дозволяє виплатити кошти понад загальний ліміт 15 млн грн, якщо всю суму вже призначили іншим членам сім’ї до набрання чинності цим Законом.
Попереднє призначення допомоги іншим родичам є самостійною підставою для її розподілу за абз. 13 п. 2 постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім‘ям під час дії воєнного стану», що не вимагало завершення фактичних виплат.
На цій основі Верховний Суд сформулював висновок: право дитини на частку допомоги як члена сім‘ї загиблого військовослужбовця зберігається, однак реалізується не шляхом повторного звернення до Міноборони, а шляхом пред‘явлення вимоги до осіб, яким допомогу призначено. Відтак зобов‘язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки не є належним способом захисту.
Оскільки комісія відмовила саме через це, її помилковий висновок про відсутність у дитини права на допомогу не робить саму відмову протиправною, а отже, суди попередніх інстанцій помилково зобов’язали повторно розглянути заяву позивачки.
У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, судові рішення скасував та у позові відмовив.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
