Судова практика
Арешт усього комплексу нерухомості є співмірним заходом забезпечення позову, якщо позивач вимагає повернути об’єкт у цілому
Забезпечення позову: арешт усього майнового комплексу є співмірним засобом, якщо заявлено вимогу про повернення цього об’єкта в цілому, а не його окремої частини, навіть коли вартість майна перевищує суму боргу
14 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 915/626/26 залишив без задоволення касаційну скаргу власника комплексу нерухомого майна, на який оскаржуваною постановою апеляційного суду накладено арешт.
Прокурор звернувся з позовом в інтересах міської ради до двох товариств про визнання недійсними документів щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу та про його повернення у зв’язку з фраудаторним відчуженням на шкоду кредитору.
Одночасно він подав заяву про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно.
Суд першої інстанції відмовив у забезпеченні позову, оскільки вважав, що відсутність таких заходів не завадить відновити права позивача.
Апеляційний суд скасував ухвалу в частині відмови накласти арешт, задовольнив заяву в цій частині та арештував комплекс нерухомого майна (п.п. 1– 3 ч. 1 ст. 137 ГПК). Він встановив, що заходи забезпечення позову прокурора гарантуватимуть виконання майбутнього рішення про повернення товариством нерухомості попередньому власнику.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд застосував неспівмірний захід забезпечення. Суд заблокував активи вартістю понад 42 млн грн (площею понад 26 тис. кв. м) для забезпечення позову на суму понад 4 млн грн.
Верховний Суд розмежував розгляд справи по суті та стадію забезпечення позову. На стадії забезпечення достатньо виявити ознаки prima facie (на перший погляд) суперечливої поведінки боржника та його пов’язаності з набувачем активів. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову суд не повинен досліджувати обґрунтованість позовних вимог по суті.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а суд повинен оцінити баланс негативних наслідків від їх вжиття чи невжиття з урахуванням умов та суті спірного договору в цілому.
Читайте також: Забезпечення позову про заборону демонтажу окремих квартир у пошкодженому будинку не має перешкоджати усуненню аварійності
Розмежувавши процесуальні обов’язки сторін, Суд зазначив, що позивач має обґрунтувати ризик невиконання майбутнього рішення, а відповідач — довести недоцільність або неспівмірність таких заходів (узгоджується з постановою ВС від 29 лютого 2024 р. у справі № 902/611/22).
Оскільки позивач вимагав повернути всю нерухомість, а не її частину або кошти, доводи скаржника про неспівмірність арешту всього комплексу через перевищення його вартості над сумою боргу Суд визнав необґрунтованими.
Арешт спірного майна не позбавляє власника права володіти та користуватися ним, вести господарську діяльність і отримувати дохід, а лише тимчасово обмежує право розпорядження ним.
Апеляційний суд правильно зазначив, що один із відповідачів як власник спірного майна може будь-коли під час розгляду справи відчужити його третім особам. Отже, без арешту виникає ризик відчуження, обтяження, поділу, перебудови чи зміни реєстраційних даних нерухомості, що може ускладнити або унеможливити поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







