Судова практика
Ненадання обвинуваченим підтвердження причин неявки на одне із судових засідань не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду
22 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 756/2922/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги потерпілої, яка оскаржувала звільнення правопорушника від відповідальності з підстави закінчення строків давності.
Місцевий суд визнав винуватим фігуранта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Апеляційний суд цей вирок скасував та звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив.
У касаційній скарзі потерпіла зазначала, що апеляційний суд безпідставно звільнив фігуранта від кримінальної відповідальності, оскільки передбачені у ст. 49 КК строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчилися, бо останній ухилявся від суду, а саме без поважних причин неодноразово не з’являвся в судові засідання в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд установив усі обставини, передбачені ст. 49 КК та ст. 286 КПК, наявність яких є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, відповідно до положень ст. 12 КК належить до кримінального проступку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років і до набрання вироком законної сили минули три роки.
На час розгляду 8 вересня 2021 р. кримінального провадження апеляційним судом кримінального провадження щодо фігуранта апеляційним судом закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
Засуджений та його захисник звернувся до суду з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності.
Дотримуючись вимог закону, визначених ст. 284–286, 288 КПК, апеляційний суд розглянув клопотання захисника та засудженого, крім того, суд переконався, що останній розуміє, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою, однак не має заперечень щодо закриття кримінального провадження, та обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
З приводу доводів потерпілої, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження щодо фігуранта у зв’язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, посилаючись на те, що останній з метою умисного затягування апеляційного розгляду неодноразово не з’являвся в судові засідання до суду апеляційної інстанції без поважних причин, апеляційний суд зазначив, що вони не дозволяють зробити висновок про наявність обставин, які свідчать про те, що засуджений умисно вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду та які виключають благополучне закінчення строків давності і зупиняють диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК, а ненадання фігурантом документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені ч. 2 і 3 згаданої вище статті.
Підготував Леонід Лазебний
