Судова практика
Витрати на ремонт квартири мають бути відшкодовані при виселенні навіть якщо це не визначено угодою
Верховний Суд визнав, що незважаючи на те, що вселення позивача разом з сім’єю у спірну квартиру відбулося з непередбачених законом чи договором підстав, право останнього на відшкодування понесених у зв’язку з ремонтом належного відповідачу майна підлягає судовому захисту.
28 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою № 569/2760/13-ц скасував ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Сім’ї позивача була надана квартира для завершення будівництва та проведення ремонтних робіт. Позивач за власні кошти та власними силами завершила будівництво квартири і з того часу разом із сім’єю проживала у ній. Проте, пізніше позивача з сім’єю було виселено із зазначеної квартири за рішенням суду, а квартиру продано іншій особі. Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з Відповідача на її користь витрати, понесені на будівництво вищевказаної квартири і моральну шкоду.
Рішенням міського суду позов задоволено частково, оскільки позивач лише частково підтвердила витрати на будівництво та ремонт спірної квартири. Стягнуто з відповідача зменшену суму матеріального відшкодування, відмовлено в частині стягнення моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд зазначив, що ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, позивач належними доказами не підтвердила витрат, що були понесені нею в процесі добудови зазначеної квартири. Частину квитанцій на придбання будівельних матеріалів, виданих на ім’я сторонніх осіб, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки належних доказів на підтвердження того, що ці матеріали були використані при будівництві спірної квартири, не здобуто. Також суд дійшов висновку, що частина будівельних матеріалів надавалася відповідачем, частина робіт проводилася також за рахунок останнього. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення задоволення розміру матеріальної шкоди завданої позивачу, адже саме такий розмір завданої матеріальної шкоди підтверджується належними та допустимими доказами.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні матеріального закону, оскільки його висновок спирався на те, що наявність спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету відповідача про попереднє виділення позивачу і членам її сім’ї спірної квартири, з якої їх у подальшому було виселено, не створює для відповідача будь-яких правових наслідків з приводу повернення понесених позивачем витрат на будівництво і ремонт цієї квартири.
Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду, а рішення міського суду залишити в силі.
You must be logged in to post a comment Login